Роз’яснення Мінсоцполітики деяких питань оплати праці на виконання Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”

Міністерство соціальної політики щодо застосування Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі – Закон) інформує.

Законом приведено поняття мінімальної заробітної плати у відповідність до європейської практики та міжнародних норм, зокрема шляхом:  запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати (як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою); встановлення мінімального посадового окладу у розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року; незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при побудові схем посадових окладів, визначенні плати за надання адміністративних послуг, судового збору, суми податків тощо.

Із 01.01.2017  прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, Законом України „Про Державний бюджет України на 2017 рік” затверджено у розмірі 1 600 гривень, мінімальну заробітну плату в місячному розмірі – 3 200 гривень, у погодинному розмірі – 19,34 гривні. Згідно із Законом при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

У випадку, коли працівнику встановлені доплати за роботу у шкідливих умовах праці, зазначені доплати мають виплачуватись понад розмір мінімальної заробітної плати (3 200 гривень). Якщо ж умовами оплати праці передбачено підвищення посадових окладів працівників, наприклад, за роботу в установах і організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за роботу в певних типах закладів, за роботу у шкідливих та важких умовах праці, то зазначене підвищення враховується до мінімальної заробітної плати.

Якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов’язаний  провести доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно із заробітною платою.

Якщо ж працівник не виконав місячну норму праці, перебував у відпустці, на лікарняному, працює неповний робочий час  тощо, то оплата його праці проводиться пропорційно виконаній нормі праці.

Час простою не з вини працівника оплачується згідно з нормами статті 113 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) без проведення доплати до рівня мінімальної заробітної плати.

При запровадженні підсумованого обліку робочого часу з обліковим періодом місяць робота понад нормальну тривалість робочого часу за обліковий період оплачується як надурочна і зазначена виплата здійснюється понад розмір мінімальної заробітної плати. Якщо робота при підсумованому обліку робочого часу виконується в межах встановленої працівнику тривалості робочого часу,  яка є меншою нормальної тривалості робочого часу, відповідно до графіку роботи, йому нараховується заробітна плата у розмірі не нижчому від мінімальної заробітної плати.

Для підприємств, на яких встановлено підсумований облік робочого часу,  з метою зменшення годин надурочної роботи та навантаження на фонд оплати праці рекомендується застосовувати такі облікові періоди як півріччя, рік. Законом також внесено зміни до законів України, в яких заробітна плата або посадові оклади визначались на основі мінімальної заробітної плати. Відповідно до цих змін розміри заробітної плати та посадових окладів будуть визначатись у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Звертаємо увагу, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.12.2016 № 1037 „Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”. Із 01.01.2017 посадові оклади (тарифні ставки) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери розраховуються виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, визначеного у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, який у 2017 році  становить 1 600 гривень.

При цьому керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери з метою недопущення „зрівнялівки” в розмірах заробітної плати доручено забезпечити в межах фонду оплати праці диференціацію заробітної плати працівників, які отримують її  на рівні мінімальної, за рахунок встановлення доплат, надбавок, премій залежно від складності, відповідальності  та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його праці.

У зв’язку з цим місцевим державним адміністраціям треба взяти на особистий контроль питання забезпечення підвищення мінімальної заробітної плати, особливу увагу звернути на недопущення „зрівнялівки” в розмірах заробітної плати, скорочення працівників, переведення їх на неповний робочий час. Підвищення мінімальної заробітної плати не може бути підставою для звільнення. Водночас відповідно до статті 32 КЗпП у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших) працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Статтею 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Також звертаємо увагу, що змінювати істотні умови праці роботодавець вправі лише за наявності змін в організації виробництва та праці. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” визначено, зокрема, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо. 

Відбудеться XVI науково-практична конференція

  СУСПІЛЬНО-НАУКОВИЙ ПРОЕКТ «ДУХОВНІ ЦІННОСТІ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У СВІТЛІ СПІВПРАЦІ  СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА І БОГОСЛОВ`Я»

 ХVІ НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ: Оптимізм і песимізм: амбівалентність українського соціуму в духовному і матеріальному вимірах (18 травня 2017 року)

Організатори: ВНЗ «Національна академія управління»; Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і НАН України

ВНЗ «Національна академія управління» у 2001 р. започаткувала суспільно-науковий проект «Духовні цінності українського суспільства у світлі співпраці суспільствознавства і богослов’я». У рамках цього проекту проводяться щорічні науково-практичні конференції, присвячені гуманітарним проблемам сучасності. Ці конференції є майданчиком для відкритої дискусії, в якій беруть участь представники різних конфесій та вчені різних галузей.

Цього року Оргкомітет пропонує таку тему конференції: «Оптимізм і песимізм: амбівалентність українського соціуму в духовному і матеріальному вимірах»

Тематичні напрями:

– оптимізм і песимізм людського буття: богословські та суспільствознавчі рефлексії;

– соціальне самопочуття населення: етнічні, регіональні, релігійні, вікові, гендерні особливості;

– духовні та матеріальні складові соціального оптимізму: морально-етичні конотації;

– історичні цикли проявів соціального оптимізму українців;

– громадянське суспільство у ролі суб’єкта та об’єкта формування соціальних почуттів;

– оптимізм і песимізм в системі духовної безпеки українського суспільства;

– економічний патріотизм і соціальний оптимізм/песимізм: взаємозалежність і взаємопрояви;

– соціальний популізм в українській політиці: критичність наслідків для розвитку суспільства;

– соціальна справедливість у формуванні громадської думки та суспільних настроїв;

– оптимізм і песимізм в тенденціях сучасної кримінально-правової політики України;

– «зрада» і «перемога»: релевантність категорій у віртуальному та реальному просторах;

– інформаційна складова у формуванні соціально-психологічних настроїв українців.

Конференція відбудеться 18 травня в приміщенні ВНЗ «Національна академія управління» за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 15. Початок роботи конференції об 11:00; реєстрація о 10:30.

Довідки за телефонами: 098-351-08-74 (відповідальний секретар оргкомітету Привалко Тетяна Вікторівна); (044) 242-24-64, 242-24-46, 235-21-56.

Тему і тези виступів надсилати до 02 травня 2017 р. на електронну адресу: tetyana_v_p@ukr.net Повідомлення про включення до програми конференції заявник отримує впродовж одного тижня на електронну адресу, вказану у заявці.За матеріалами конференції планується видання збірки. Пріоритетність при включенні до збірки надається безпосереднім учасникам конференції (виступ на пленарному чи секційному засіданнях). Вартість авторського примірника збірки становить 50 грн. (оплата здійснюється при отриманні збірки). За умови дистанційної участі, вартість авторського примірника збірки становить 100 грн. Оплата у такому разі здійснюється через безготівковий розрахунок – після отримання повідомлення про рішення оргкомітету про включе6ння тез доповіді до збірки. Авторський примірник дистанційним учасникам висилається на пошту, вказану у заявці.

Орієнтовний час виходу збірки – лютий 2018 р.

Проїзд до місця проведення конференції:

від залізничного вокзалу – вихід через Південний вокзал – № 223 (зуп. станція Караваєві Дачі); м. Л. Толстого – тролейбус № 8 (зуп. «вул. Донецька»); м. Університет – тролейбус № 8 (зуп. «вул. Донецька»); центральний автовокзал, м. Либідська – № 17 (239) (зуп. станція Караваєві Дачі); м. Академмістечко – № 401 (зуп. станція Караваєві Дачі); м. Шулявська – № 185, 213, 463 д, 6+27, 17 (239), тролейбус № 22, 21; м. Петрівка – 463 д (зуп. станція Караваєві Дачі); м. Оболонь – № 463 д (зуп. станція Караваєві Дачі); м. Олімпійська – трол. № 42 (зуп. станція Караваєві Дачі); м. Дорогожичі – № 185, 213, 463 д, 6+27, 550, 551 (зуп. станція Караваєві Дачі); зуп. Троєщина – № 550 (зуп. станція Караваєві Дачі).

Детальніша інформація – за посиланням: http://nam.kiev.ua/yak-nas-znayty.html

Вимоги до оформлення тез доповідей

Тези подаються у двох варіантах обов’язково: роздрукованому та електронному (формат .doc або .rtf). Електронний варіант має складатися з двох файлів: заявки та тез; назви обох файлів обов’язково мають починатися з прізвища учасника. Для тих, хто планує брати безпосередню участь у конференції, друкований варіант можна подати в день конференції. За умов дистанційної участі друковані тези просимо надсилати за адресою: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, 15. ВНЗ «Національна академія управління», кафедра суспільних наук. Обсяг доповідей – до 3 сторінок, 6 тис. знаків, шрифт Times New Roman; кегль – 14; міжрядковий інтервал – 1,5; абзацний відступ – 1,0; поля – верхнє, нижнє – по 2,5 см; ліве, праве – по 2,2 см.

Для студентів та аспірантів необхідно надіслати рецензію (можна у відсканованому вигляді) наукового керівника чи іншої особи, яка має науковий ступінь.

ЗАЯВКА

НА УЧАСТЬ У НАУКОВО – ПРАКТИЧНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ

«Оптимізм і песимізм: амбівалентність українського соціуму

в духовному і матеріальному вимірах»

Прізвище____________________

Ім’я           _________________

По батькові ______

Посада ___

Учений ступінь___

Назва доповіді___

Організація______

Адреса  ________

Особистий телефон _

E-mail _

 

 

Колегія Мінсоцполітики: системні реформи розпочаті у 2016 році дозволять отримати ресурс для підвищення соціальних стандартів у 2017

       Про це заявив Міністр соціальної політики України Андрій Рева 2 березня 2017 року під час засідання колегії Міністерства за участі Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана.

У  роботі колегії також взяли участь  віце-прем’єр – міністр Павло Розенко, голова комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики Людмила Денисова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України Елла Лібанова, Голова Федерації профспілок України Григорій Осовий, перший заступник голови асоціації роботодавців Олексій Мірошниченко,  Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич; Урядовий Уповноважений з прав людей з інвалідністю Раїса Панасюк,  Уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників АТО, соціальні партнери, заступники голів обласних та Київської міської державних адміністрацій; керівники структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій; керівники органів соціального захисту населення виконавчих органів міст, що є обласними центрами; керівники регіональних служб у справах дітей. Від Інституту в роботі колегії Міністерства взяв участь заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук. Основними темами обговорення стали системні реформи впроваджені Міністерством у 2016 році, також було окреслено основні напрямки реформування соціальної галузі  на поточний рік.Прем’єр-міністр високо оцінив проведену Міністерством роботу та наявний потенціал до проведення позитивних змін. «Міністерство соціальної політики в Уряді є таким, що здатне генерувати зміни, проводити реформи та якісно і системно виконувати завдання», – заявив Володимир Гройсман і наголосив, що головним завданням на сьогодні є подолання бідності та підвищення рівня життя українських громадян завдяки економічному зростанню. Міністр соціальної політики детально розповів присутнім про існуючий стан речей в соціальній сфері та про рішення прийняті Міністерством у 2016 році.

Доповідь Міністра

 

Обговорення функціональної моделі інтегрованого соціального сектору на рівні ОТГ

     23 лютого 2017 року відбулося чергове засідання  Координаційно -експертної ради з питань соціальної політики Науково-дослідного інституту праці  і зайнятості населення МСП і НАН України. Метою проведення КЕР було обговорення функціональної моделі інтегрованого соціального сектору на рівні об’єднаних територіальних громад. На засіданні обговорювалися питання: рівні інтеграції системи та їх характеристика;  бюджетне планування та функціонування по забезпеченню людського розвитку на рівні ОТГ; визначення переліку пілотних ОТГ для відпрацювання моделі.

    Ігор Камінник (Бюро соціальних та політичних розробок) презентував бачення зазначеної моделі, зокрема наголосив, що основними завданнями Проекту було: об’єднати профільні наукові інститути, які працюють у суміжних сферах, для вироблення спільного бачення реформ та для підготовки аргументованих пропозицій до уряду і зацікавлених осіб (платформа); доопрацювати інтегровану модель з визначенням індикаторів, механізмів планування і фінансування; спланувати подальші кроки щодо практичного впровадження цієї моделі на державному та місцевому рівнях; визначити здатність системи соціального захисту витримати радикальні реформи, а також впровадити інтегровану модель в залежності від регіональних особливостей і можливостей місцевого самоврядування; підготувати рекомендації для Міністерства соціальної політики щодо підвищення ефективності чинних механізмів і забезпечення нормативних захисних механізмів на час перехідного періоду. Артур Айвазов, Керівник секції соціальної політики Дитячого Фонду (ЮНІСЕФ) в Україні, наголосив на необхідності перетворення наукових напрацювань в практичну діяльність на рівні громади. Інтегрована модель соціального сектору може ефективно запрацювати лише в умовах реалізації фундаментальних 4-С: солідарність це єдність мешканців громади (країни), яка породжує єдність інтересів, завдань, стандартів і взаєморозуміння, або ж ґрунтується на них; субсидіарність визначає розподіл повноважень різних рівнів публічної влади у державі, з місцевого рівня до національного; самоуправління визначає можливості та повноваження громад для забезпечення людського розвитку своїх мешканців; самоорганізація забезпечує спільне вирішення локальних проблем самими мешканцями.

    Щодо визначення пілотних ОТГ для проведення подальшого дослідження виступили: Олександра Чуркіна та Марьяна Капінус – Дитячий фонд ООН (Юнісеф) представництво в Україні. Пропозиції щодо вдосконалення зазначеної моделі надала Ольга Цвілій (Бюро соціальних та політичних розробок). Активну участь в роботі КЕР від Інституту взяли: заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук; завідувачі відділів – Олена Бубуйок, Олена Давидюк, Наталя Поляк, які зазначили необхідність доопрацювання понятійного апарату моделі та необхідності її апрбації на рівні громади.

 

 

 

 

Стратегічна зустріч щодо розробки нової програми діяльності ЮНІСЕФ на 2018 – 2022 роки.

        17 лютого у Президент готелі (вул. Госпітальна 12 м. Київ)  відбулася стратегічна зустріч щодо розробки нової програми діяльності ЮНІСЕФ на 2018 – 2022 роки. Метою зустрічі було досягнення згоди щодо ключових пріоритетних напрямків співробітництва відповідно до національних пріоритетів та потреб. Цілями зустрічі були: обговорення нової стратегії діяльності ЮНІСЕФ в Україні; отримання пропозиції та вироблення бачень ситуації від ключових партнерів; узгодження основних тематичних напрямів, пріоритетів програми діяльності ЮНІСЕФ.

    Учасники зустрічі: Представники Уряду на рівні міністрів/заступників міністрів та ключові експерти; представники місцевих урядових організацій; представники Парламенту, громадських організацій, наукових установ; представники партнерських агенцій ООН.

     З вітальними словами виступили:  представник ЮНІСЕФ в Україні Джованни Барберіс; Перший заступник Міністра соціальної політики України Ольга Крентовська; Заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука; Заступник Міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк; Заступник Міністра освіти і науки Павло Хобзей; Заступник Міністра фінансів Євгеній Капінус; Уповноважений Верховної ради з прав людини ВалеріяЛутковська; Заступник Міністра внутрішніх справ Анастасія Дєєва; Заступник Генерального прокурора Євгеній Єсін

Щодо нових способів аналізу даних відносно дитячих депривацій в Україні виступили експерти Глобального дослідницького центру ЮНІСЕФ «Інночет» Злата Брукауф та Лучія Ферроне(Флоренція)

З презентацією «Огляд процесу розробки програми діяльності ЮНІСЕФ та нові програмні пріоритети на 2018-2022 роки       виступив Артур Айвазов, керівник секції соціальної політики Представництва ЮНІСЕФ в Україні.

Представники Інституту – Леонід Ільчук, Наталя Поляк, Олена Давидюк взяли активну участь у роботі стратегічної зустрічі, зокрема в робочій групі «Соціальне включення та політика на макрорівні». Ними були надані конкретні пропозиції щодо необхідності аналізу ефективності соціальних програм та необхідності розробки проекту методики щодо оцінки соціальної ефективності діяльності бюджетних закладів в громадах за матеріалами, які були підготовлені лабораторією моніторингу соціальних процесів та відділами з проблем соціальних послуг і соціального прогнозу.

 

Робоче засідання КЕР Інституту

    На засіданні розглядалися питання щодо оцінки діяльності КЕР за 2016 рік та планування роботи на 2017 рік. Леонід Ільчук, заступник директора Інституту з наукової роботи охарактеризував діяльність КЕР за 2016 рік. Він наголосив на дієвості її роботи стосовно обговорення законопроектів та надання Міністерству соціальної політики чітких пропозицій щодо їх подальшого лобіювання. Також ним було запропоновано план роботи КЕР на 2017 рік.  Ігор Камінник  надав інформацію відносно того, що Верховною Радою України 17.01.2017 прийнято в першому читанні Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (щодо надання притулку бездомним особам), який розроблявся експертами Бюро соціальних та політичних розробок, громадським об’єднання «Народна допомога», Міністерствов соціальної політики разом з експертами недержавних організацій і комунальних закладів, які вже багато років надають соціальні послуги бездомним, представниками Громадської ради при Міністерстві соціальної політики, законопроект був розроблений за фінансової підтримки регіонального проекту Європейського Союзу «Civil Society. Dialogue for Progress».  В законопроекті з0апропоновано прив’язати питання реєстрації бездомних осіб не до місця їхнього фактичного проживання, а до адреси відповідного Центру обліку, уповноваженого для надання таких послуг органами місцевого самоврядування. Це допоможе уникнути ускладнення (чи неможливості) обліку бездомних осіб, а також суттєво заощадить кошти місцевих бюджетів. Законопроект передбачає скасування дискримінаційних норм закону 2984, та відновлює наступні можливості для забезпечення прав бездомних осіб: закріплення реєстрації до адреси відповідного Центру обліку, уповноваженого для надання таких послуг органами місцевого самоврядування, незалежно від форми власності закладу; відміна заборони для надавачів соціальних послуг не комунальної форми власності створювати спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту для бездомних осіб.

    На засіданні також обговорювалась потреба посилення ролі соціальних партнерів в процесах децентралізації, про що наголосив Ростислав Дзундза,  задля вирішення проблем соціально-економічного розвитку на місцевому рівні, впровадження інтегрованого підходу в управлінні соціальною сферою на рівні об’єднаних територіальних громад, в тому числі, що стосується надання соціальних послуг, питань зайнятості населення та ефективної взаємодії місцевої влади з представниками бізнесу, а також створення Рад соціальних інвестицій – майданчику для консолідації зусиль громадських, благодійних та донорських організацій, спрямованих на соціальне інвестування, створення та розвиток виробництва соціальних послуг, які відповідають сучасним вимогам і стандартам, що в кінцевому підсумку повинно сприяти підвищенню розвитку людини та якості життя громадян. Марфа Скорик  поінформувала про те, що  в Україні поширений гендерний розрив в  оплаті праці між чоловіками та жінками, вищий рівень безробіття серед жінок та складний доступ до кредитних ресурсів для підприємиць, що вказує на потребу у потужнішій аніж досі підтримці рівних прав для дівчат і жінок, у дотриманні гендерного балансу у  цій сфері. Зокрема потребують впровадження прогресивні норми щодо рівності на ринку праці, розроблені у країнах-членах ЄС, перш за все – в шести ключових директивах Ради Європи, згаданих у Угоді про асоціацію Україна-ЄС. Наразі Міністерство соціальної політики вживає заходи щодо імплементації «гендерних» директив, але не завжди вдається їх виконати. Це наочно показав процес лобіювання і невдалого голосування за Стамбульську конвенцію та пакет супровідних законопроектів у ВРУ наприкінці 2016 року. Окрім того, існує реальний діапазон думок та позицій управлінців та фахівців щодо обсягу імплементації даних директив, у зв’язку з тим, що питання нерівності в праці і доступі до соціальних послуг не вдало візуалізовані, не підкріплені статистично та мало вивчені, на це також накладається відсутність гендерного компоненту в соціоекономічних реформах.

 

 

Обговорення проекту Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року

20 січня 2020 року в приміщенні Міністерства соціальної політики України відбулося обговорення проекту Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року. Обговорення торкалося соціального блоку, а саме: сприяння продуктивній занятості, залучення громадян до ринку праці; розвиток соціальних та реабілітаційних послуг в територіальних громадах; створення справедливої системи пенсійного страхування; забезпечення ефективної державної соціальної підтримки населення.

В обговорення прийняло участь керівництво Міністерства, а саме: Міністр соціальної політики Андрій Рева; Перший заступник Міністра соціальної політики Ольга Крентовська; заступник Міністра соціальної політики Наталія Федорович; заступник Міністра соціальної політики – керівник апарату Віктор Іванкевич. У своїй промові Міністр наголосив на актуальності і необхідності прийняття зазначеного плану дій Уряду та закликав присутніх надати свої пропозиції і зауваження щодо його подальшого вдосконалення та прийняття.

В обговоренні активну участь прийняли науковці, представники громадських організацій, профспілок та работодавців. Від НДІ ПЗН Мінсоцполітики і НАН України в обговоренні проекту плану Уряду прийняв участь заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук, який від Інституту надав ряд пропозицій.

До пункту 12. Забезпечення ефективної державної соціальної підтримки населення

Визначені у Середньостроковому плані пріоритетних дій Уряду до 2020 року основні проблеми, які мають бути вирішені у сфері державної соціальної підтримки населення є вагомими та обґрунтованими. Підходи що запропоновано для реалізувати в середньостроковій перспективі є нагальними, а також враховують (можуть бути підтверджені) результатами наукових досліджень інституту.

За аналізом стану та ефективності виплат домогосподарствам з дітьми, зокрема, нами пропонувалося необхідність, в умовах обмеженості фінансових ресурсів, з одного боку, підтримувати громадян працездатного віку, які довгий час не працюють, не навчаються, не зайняті вихованням дітей, або декларують свої доходи на мінімальному рівні. Крім того, для підвищення добробуту домогосподарств з дітьми підкреслювалась необхідність поступового вдосконалення окремих програм державної допомоги шляхом подальшого перегляду, консолідації, а також спрощення механізмів надання різних видів державної допомоги, підвищення їх адресності та ефективності з врахуванням негативних наслідків опіки державою  населенням (демотивація трудової активності батьків з метою отримання ними додаткових доходів і самостійного подолання скрутних умов життя; випадки приховання фактичного доходу та статусу особи для отримання права на допомогу тощо).

 Довідково: Недостатня ефективність програм соціальної підтримки населення продиктована складним економічним становищем країни, стрімкими темпами інфляції, що перевищують темпи зростання доходів населення, а відповідно входження до програм соціальної підтримки все більшого контингенту отрмувачів, зокрема, за таким видом допомоги як, допомога малозабезпеченим сім’ям (на 16% більше у січні-листопаді 2016 р. порівняно з січнем-листопадом 2015 р.). Зростання обсягів видатків на виплату допомоги з малозабезпеченості  на третину (на 31,8% більше у січні-листопаді 2016 р. ніж у січні-листопаді 2015 р.) спричинене саме входженням до цієї програми контингенту з низькими доходами (в основному це сім’ї з дітьми та багатодітні, що знаходяться за межею бідності) та тих, хто отримав право на отримання цього виду допомоги у 2016 році (володіння земельною ділянкою 0,6 га). Зростання ж обсягів фінансування за законом України „Державна допомога сім’ям з дітьми” відбувалося більш повільними темпами – на 6% у січні-листопаді 2016 р. порівняно з січнем-листопадом 2015 р. та було спричинене зростанням прожиткового мінімуму у 2016 р., змінами у законодавстві щодо зміни умов надання допомоги одиноким особам. Як наслідок втричі  збільшився середній розмір допомоги одиноким особам (з 392,58 грн у січні-листопаді 2015 р. до 1228,0 грн. у січні-листопаді 2016 р.) при одночасному зменшенні  контингенту отримувачів цього виду допомоги майже вдвічі порівняно з 2015 роком. Тобто допомога одиноким матерям набула адресності за ознакою надання цього виду допомоги лише тим особам, у яких дохід менше прожиткового мінімуму для відповідної соціально-демографічної групи.Прийняття законодавства щодо підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 з 1 січня 2017 р. сприятиме можливому виходу с соціальних програм тих прошарків населення, які мали доходи нижче прожиткового мінімуму. Також можливе більш активне працевлаштування на раніш низький рівень заробітної плати и менш престижні види робіт. Тим самим за рахунок виходу з програм соціального захисту відбудеться  зниження соціального утриманства.

Разом с тим, вважаємо за доцільним передбачити у визначеному плані кроки щодо соціальної підтримки малозабезпечених домогосподарств з дітьми змінивши концепцію її спрямування: з допомоги домогосподарств, що опинилися у скрутному матеріальному положенні, до фінансової підтримки звичайних домогосподарств з дітьми задля забезпечення майбутнього усіх дітей, на прикладі європейських держав. Крім того, для ефективного  контролю за цільовим використанням отриманої допомоги, є необхідним передбачити впровадження сучасних інформаційних технологій та інституцій.

За результатами аналізу соціально-демографічних характеристик домогосподарств з дітьми, що проведено інститутом на основі даних Державної служби статистики України, на сьогодні найбільш вразливими групами населення (домогосподарствами ), які потребують державної підтримки є: домогосподарства з дітьми у сільській місцевості; домогосподарства, в яких проживають діти у віці до 3 років, 3-6 років та 7-13 років; домогосподарства, які очолюють особи пенсійного віку; домогосподарства, які виховують від 2 до 5 і більше дітей; домогосподарства з дітьми, в яких проживає три і більше особи; домогосподарств з дітьми та однією дорослою особою (особливо – домогосподарства, які складаються з однієї дорослої особи та трьох і більше дітей); домогосподарств з дітьми, що не мають одного чи обох батьків.

Довідково: Результати проведеного аналізу сукупних ресурсів домогосподарств з дітьми доводять про наступне:

з появою другої дитини кожен член сім’ї ризикує погіршити своє матеріальне становище у середньому близько на 15% своїх сукупних ресурсів на місяць, а з появою третьої дитини та наступних – втратити майже їх третину;

більш вагому роль державні соціальні допомоги відіграють для домогосподарств, у складі яких є діти, які не мають одного чи обох батьків (обсяг сукупних ресурсів таких домогосподарств на одну особу є у середньому нижчим на 8% загальних сукупних ресурсів домогосподарств з дітьми);

-обсяг державної соціальної допомоги дітям у сукупних ресурсах домогосподарств відіграє вагому роль, ступінь якої збільшується з кожною наступною дитиною у сім’ї, однак тенденції  2015 року свідчать про зниження питомої ваги такої допомоги у сукупних ресурсах домогосподарств, що вказує на послаблення універсальної участі держави у формуванні доходів сімей з дітьми;

-проведення реформ уряду щодо скорочення категоріальних допомог з 2014 року призвело до зменшення частки допомог сім’ям з дітьми у сукупних ресурсах домогосподарств з 5,4% у 2014 до 4,8% у 2015;

-частка допомог малозабезпеченим сім’ям у структурі сукупних ресурсів домогосподарств з дітьми є дуже незначною, у 2015 р – 0,6% обсягу сукупних ресурсів домогосподарств з дітьми, проте цей показник для багатодітних домогосподарств (п᾿ять та більше дітей) досягає 15%;

-роль допомог малозабезпеченим сім’ям та сім’ям з дітьми є особливо значною у багатодітних домогосподарствах, оскільки вони покривають значну частку доходів домогосподарств, але у кінцевому підсумку це не призводить до суттєвого зростання матеріальної забезпеченості домогосподарств з дітьми.

До розділу І «Економічне зростання» пункт 9 «Сприяння продуктивній зайнятості, залучення громадян до ринку праці»

В плані дій Уряду нічого не сказано про проблему створення в Україні нових робочих місць з гідною оплатою праці, а саме вони є обов’язковою умовою сприяння продуктивній зайнятості та залучення громадян на ринок праці (наприклад, на сьогодні на зареєстрованому ринку праці, який частково відображає повний ринок праці, станом на 1 грудня 2016 року навантаження на одне вільне робоче місце по Україні становило 6 осіб, при цьому у третини вакансій пропонувалася заробітна плата у розмірі до 2 тис. грн.; ще у половині вакансій – від 2 тис. до 5 тис. грн., та лише у 10% вакансій запропонована заробітна плата перевищувала 5 тис. гривень).

Тому вважається за доцільне доповнення пункту 8 підпункту 1 «Підготовка законодавчих пропозицій щодо регулювання зайнятості для стимулювання працевлаштування безробітних» питаннями створення нових робочих місць з гідною оплатою праці. Пропонується цей підпункт викласти в такій редакції: «Підготовка законодавчих пропозицій щодо регулювання зайнятості для створення нових робочих місць з гідною оплатою праці та стимулювання працевлаштування безробітних».

В плані дій Уряду недостатньо приділено уваги проблемі необхідності удосконалення системи професійного навчання працівників на вітчизняних підприємствах. В той же час удосконалення вказаної системи дозволить забезпечити зростання конкурентоспроможності економіки України внаслідок підвищення компетентності працівників вітчизняних підприємств. Ситуація ускладнюється неможливістю здійснення моніторингу ситуації з професійною підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації працівників на виробництві у зв’язку з відміною у 2015 році державної статистичної звітності з цих питань.

Тому, вважається за доцільне пункт 8 підпункт 2 «Удосконалення системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних» викласти в такій редакції: 2 «Удосконалення системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників на виробництві, зареєстрованих безробітних».

1. Пункт «1. Основні проблеми, які мають бути вирішенні у цій сфері» доповнити позицією третьою такого змісту:

«- наявність структурної диспропорції між попитом і пропозицією робочої сили, зумовленої головним чином кризовими явищами в економіці та низькими якісними характеристиками діючих робочих місць за умовами, оплатою праці та професійним рівнем працівників;».

2.Першу та останню позиції пункту «3. Мета, яку ми хочемо досягти в середньостроковій перспективі і до кінця 2017 року» викласти, відповідно, в такій редакції:

«- поетапне розширення сфери застосування праці за рахунок створення нових (продуктивних) робочих місць;»;

«- поліпшення колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин шляхом поглиблення співпраці сторін соціального діалогу з метою реалізації конституційних прав і гарантій працівників;».

3.Зазначений вище пункт доповнити позицією третьою такого змісту:

«- поліпшення ситуації із працевлаштуванням випускників навчальних закладів, людей з інвалідністю, інших соціально вразливих верств населення;».

4.У колонці другій таблиці (пункт «8. Послідовність кроків, які планується зробити у 2017 році», крок перший) слова «підвищення зайнятості» замінити словами «зростання зайнятості населення».

До пункту 11. Створення справедливої системи пенсійного страхування.

НДІ праці і зайнятості населення погоджується з наведеним у Плані пріоритетних дій переліком проблем у системі пенсійного забезпечення України, а саме:  диспропорція в розмірах пенсій, призначених в різні роки;  ускладнена структура пенсійної виплати;  «зрівнялівка» у розмірах пенсій; незбалансованість бюджету Пенсійного фонду; низький рівень охоплення пенсійним страхуванням зайнятого населення.

Одночасно доцільно визнати, що ці проблеми виникли в результаті не системних підходів в процесі внесення змін до пенсійного законодавства, які здійснені протягом останніх п’яти років. Так, зокрема:

– згідно Постанови Кабінету №327 від 24 квітня 2012 року передбачено цільові доплати до пенсій 30, 50, 100 гривень. Доцільно і законодавчо вірно тоді було б перерахувати раніше нараховані пенсії із збільшенням на відповідний коефіцієнт середньої заробітної плати (актуалізацією заробітної плати) з якої раніше нараховано (перераховано) пенсію;

– Законом  України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” №3668 від  8 липня 2011 року щодо збільшення величини нормативного стажу, яка враховується при нарахуванні пенсій. Нормативний стаж 20 (25) років збільшено до 30 (35) років. При цьому, доцільно було одночасно передбачити перерахунок, раніше призначених пенсій із використанням нового нормативного стажу та відповідним збільшенням середньої заробітної плати, яка застосовувалась при попередньому нарахуванні пенсій;

– у зв’язку з фінансово-економічною кризою в державі, обумовленою військовими діями на сході України законодавчо призупинено дію частини другої статті 42  Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, що не дозволяє перераховувати пенсії у зв’язку зі зростанням в Україні середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески. Проте, при нарахуванні пенсій новим пенсіонерам зростання цієї заробітної плати враховується. Справедливо  було б поставити в однакові умови нових пенсіонерів та тих, яким раніше нараховано пенсію;

– у зв’язку зі зменшенням з 1січня 2016 року у двічі розміру єдиного соціального внеску у двічі, відповідно у двічі зменшились обсяги страхових надходжень до Пенсійного фонду. А пенсійні виплати не можуть бути зменшені. Тому природно виник дефіцит Пенсійного фонду, співрозмірний з обсягом страхових надходжень. Тут потрібно було б передбачити системний компенсатор недонадходжень до Пенсійного фонду. Адже спроба досягти збалансованості солідарної пенсійної системи України при розмірі внеску до неї 18,3 відсотка неминуче призведе до подальшого зубожіння пенсіонерів. Коефіцієнт заміщення середньої пенсії може зменшитись із нинішнього 35 відсотків до 18 відсотків у майбутньому. Зауважимо, що середнє значення коефіцієнта заміщення у країнах Європи становить 40 відсотків.

Інститут підтримує підходи, викладені у Плані пріоритетних дій, щодо удосконалення пенсійної системи у середньостроковій перспективі. Ми також підтримуємо пропозицію щодо доцільності встановлення для України прийнятного рівня пенсійного забезпечення – коефіцієнта заміщення середньої пенсії не менше 30 відсотків. Дефіцит коштів пенсійної системи, що буде обумовлений демографічною ситуацією повинен покриватись  за рахунок державного бюджету. Саме такий підхід опрацьовується наразі у благополучній Німеччині. Правда, у Німеччині гарантоване значення коефіцієнта заміщення середньої пенсії планують встановити на рівні 46 відсотків.

Андрій Рева: Пенсійна реформа здійснить революцію у свідомості українців (за матеріалами Мінсоцполітики)

Таку думку висловив Міністр соціальної політики України, окреслюючи контури майбутньої пенсійної реформи, під час розмови з постійним представником Міжнародного валютного фонду Жеромом Ваше.

Нагадаємо, основна проблема Пенсійного фонду України – велика фінансова прірва, що її необхідно закривати, аби можна було вже в недалекому майбутньому всім потребуючим сплачувати хоча б мінімальні пенсії. На 2017 рік дотація Пенсійного фонду з державного бюджету складатиме 142 млрд грн, у 2016-му – вона була в розмірі 145 млрд грн. Серед основних запропонованих складових пенсійної реформи Міністр назвав зменшення страхового стажу. Якщо раніше пропонувалося на момент виходу на пенсію, – за час „ч” було взято 1 січня 2021 року – неодмінною умовою отримання пенсії потенційний пенсіонер на згадану дату мусить мати не менше 20 років страхового стажу, при цьому загального – 30 років, тоді лише 8% українців могли б претендувати на пенсію. Зараз мова йде про те, аби знизити цю страхову цифру до 15 років, але на момент 1 січня 2018 року, й тоді уже 30% громадян зможуть претендувати на державне пенсійне забезпечення. Цей термін дано, аби всі молодші почали платити внески, а старші почали впорядковувати свою страхово–пенсійну картину з ЄСВ. За словами Міністра, пенсіонери поділяються на чотири категорії. Перша – пенсії за віком. Цій категорії громадян за певних, зазначених вище умов, платитиме Пенсійний фонд. Буде надана можливість купити собі ці 15 років страхового стажу. Скажімо, до такої категорії громадян Міністр відносить тих, хто працює за кордоном. Ця сума складе близько 130 тисяч гривень: по 704 гривні за кожен місяць множиться на 15 років. Андрій Рева прогнозує, що таких може бути не багато: близько півтори тисячі чоловік. Також можливо буде законодавчо прописано, що той, хто претендує на пенсію, не може одночасно працювати на роботі. Тобто, або пенсія, або робота. Другий вид пенсій – з інвалідності. Джерелом виплат цій категорії громадян буде не Пенсійний фонд, а Фонд соціального страхування. Він зараз на останній стадії формування і почне працювати вже з квітня цього року. Водночас готуються документи для передачі органів медико–соціальної експертизи під управління Міністерства соціальної політики. Разом з тим керівник Міністерства наголошує на проведенні ревізії, бо як зазначає, там є чимало зловживань і не всі офіційно визнані людьми зі інвалідністю насправді є такими. Особливо чимало, на думку Міністра, є запитань до 3 групи інвалідності. З Фонду соціального страхування фінансуватимуть і пенсії по втраті годувальника. У четвертій категорії пенсій – за вислугою років – залишаються лише військовослужбовці. Вислуга залишається сталою – 25 років. Однак єдиний соціальний внесок із їхніх зарплат платитиметься у подвійному розмірі. Оскільки, за словами Міністра, у військовослужбовців усіх категорій достатньо високий ризик отримати травми, каліцтва. І це з одного боку. З іншого – причина ще й у тому, що ЄСВ платитиметься меншу кількість років. За задумом авторів пенсійної реформи, до 60 років пенсію військовослужбовці отримуватимуть з державного бюджету. Після 60-ти – з Пенсійного фонду. Також у планах передбачається скасування усіх надбавок. «Якщо ця схема буде прийнята, то дефіцит Пенсійного фонду зникне в 2024 році, – сказав Андрій Рева. – Ця система соціально справедлива, бо і для президента, і для простого робітника установлюється однаковий підхід нарахування пенсій. Ми усвідомлюємо, що з прийняттям цього закону шок у наших співгромадян може бути таким, як і після підвищених тарифів. Але це вимушений і необхідний крок, аби збалансувати Пенсійний фонд. Крім того, важливо ще й спонукати українців відмовитися від хибної звички думати, що держава за них має усе вирішити, а змусити усвідомити, що майбутнє кожного в його руках». Цей законопроект планується подати на розгляд Верховної Ради в березні цього року. За словами Андрія Реви, він має бути прийнятий у першому читанні, а набути чинності в липні поточного року.

У ході зустрічі представник МВФ Жером Ваше та Міністр соціальної політики України торкнулись також і теми уточнення параметрів, що на них базується система субсидій для населення. У цьому сегменті також будуть декотрі зміни, але остаточні дані будуть виведені в квітні, після закінчення опалювального сезону. Як відомо, в цьому опалювальному сезоні знизилися соціальні норми споживання газу з 7 м. куб на 1кв. м. до 5,5 м. куб. До європейського стандарту – 4 м. куб на 1 кв. м. обговорюється перспектива переходу в 2019 році.

 

Початок шляху від інновації до традиції: перші напрацювання

    Нині в умовах децентралізації відбуваються суттєві зміни в соціальній інфраструктурі країни. У зв’язку з цим постає низка важливих запитань. Якими будуть наслідки оптимізації соціальних видатків, як це вплине на соціальну політику і на місцевому рівні, і на рівні держави? Як ефективно використати соціальні інвестиції для створення нових механізмів надання соціальних послуг та взаємодії між галузями, щоб вони гармонійно вбудувалися у систему місцевого самоврядування? Як забезпечити подальше функціонування цих механізмів за рахунок місцевих ресурсів, щоб вони не зупинились після закінчення донорського фінансування? Якої технічної допомоги потребують Мінсоцполітики та органи місцевого самоврядування для здійснення соціальної політики, яка забезпечувала б людський розвиток, а не виключно боротьбу з бідністю? Знайти відповіді на ці комплексні запитання було завданням проекту «Підходи до соціальної реформи: від інновації до традиції», що був здійснений ГО «Бюро соціальних та політичних розробок» за підтримки ЮНІСЕФ.

15388738_1358583137507219_827385777_o

    16 грудня 2016 року у конференц-залі Міністерства соціальної політики відбувся підсумковий круглий стіл, під час якого експертна команда проекту мала можливість представити свої напрацювання для широкого кола зацікавлених сторін. Під час засідання було продискутовано пропозиції щодо формату інтегрованої соціальної моделі людського розвитку, її довгострокового впровадження в Україні, а також забезпечення мінімізації загроз системі соціального захисту на час перехідного періоду у зв’язку з процесами децентралізації в Україні.

img_0127

    У круглому столі взяли участь представники понад 30 інституцій, серед яких – представники міністерства соціальної політики, регіонального розвитку, фінансів, молоді та спорту; науковці провідних дослідних інститутів – Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи, Академії фінансового управління, Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення МСП і НАНУ, Школи соціальної роботи та Школи охорони здоров’я НаУКМА, Факультету соціальних наук та управління НПУ імені М. Драгоманова; аналітики неурядових організацій – Інституту бюджетних та соціально економічних досліджень, Бюро соціальних та політичних розробок; експерти від міжнародних організацій ЮНІСЕФ та МБФ «Карітас України»; а також представники з регіонів – голови об’єднаних територіальних громад, представники Одеської та Вінницької міських адміністрацій, центрів надання соціальних послуг тощо.

img_0134

    Із вітальним словом до учасників зібрання звернулися: Ольга Крентовська, перша заступниця міністра соціальної політики України. Євген Капінус, заступник міністра фінансів, Наталія Федорович,  заступниця міністра соціальної політики, Артур Айвазов, голова секції соціальної політики ЮНІСЕФ України та Ростислав Дзундза, голова правління ГО «Бюро соціальних та політичних розробок». Вони окреслили основні проблеми, що постали сьогодні перед системою соціального захисту, а також подякували організаторам круглого столу за «вчасну ініціативу» – консолідацію стейкхолдерів соціальної реформи в Україні для напрацювання спільного її бачення.

    Координатор проекту «Підходи до соціальної реформи: від інновації до традиції», виконавчий директор ГО «Бюро соціальних та політичних розробок», Ольга Цвілій окреслила масив досліджень, яке провела команда проекту за останні три місяці. Вона також анонсувала розширення формату роботи Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики НДІ праці та зайнятості населення МСП та НАН України шляхом залучення ще ряду наукових та експертних установ і організацій. Таким чином, працюватиме спеціальний науковий майданчик: Соціальна та наукова платформа людського розвитку. «Платформа створюється на базі досвіду Координаційно-експертної ради, – відзначила вона. – Рада має довгу історію як наукової роботи, так і адвокації. Що зробили ми – так це дещо змінили формат роботи Ради, розширивши коло залучених наукових установ. Наше бачення реформи базується на Інтегрованій соціальній моделі людського розвитку, що була розроблена в ході проекту». Соціальна та наукова платформа людського розвитку є відкритим до співпраці координаційно-адвокаційним майданчиком, який працюватиме за підтримки ЮНІСЕФ.

    Одним із напрацювань Платформи стала Соціальна складова Моделі людського розвитку, розроблена експертами Школи соціальної роботи спільно із Школою охорони здоров’я НаУКМА та НПУ імені М. Драгоманова та презентована в ході круглого столу.

    У своїй презентації Артур Айвазов окреслив поточний стан соціального сектору України та виклики, що перед ним постали: «В цьому проекті ми хотіли зрозуміти всі ті процеси, що відбуваються на місцях, зокрема у Дніпрі, Одесі, Маріуполі, Вінниці. Частина з них пов’язана з соціальною політикою, частина – місцеві ініціативи, що не завжди йдуть «нагору». Ми намагалися визначити ті напрацювання місцевих громад, які варто поширювати на національний рівень, тобто пропонувати державі як централізовану політику. І, мені видається, що ми досягли своєї мети». На його думку, лише системний підхід, що буде збудований на основі Інтегрованої моделі (тобто включатиме окрім соціального захисту також і проблему забезпечення гідного рівня життя, здоров’я та належного рівня знань), зможе подолати протиріччя та неефективність, що наразі характеризують соціальну політику держави. Послуговуючись цитатою Едгара Моріна, він закликав «навчитися пливти у морі невизначеності, орієнтуючись на острівки визначеності», адже соціальна політики це невід’ємна складова національної безпеки держави і трактувати її як вторинну чи менш важливу від економічних/військових питань – означає ставити під загрозу суспільство та державу.

    Презентація була позитивно сприйнята усіма учасниками круглого столу, а запропонований інтегрований підхід отримав схвальні відгуки від заступників Міністерства соціальної політики та Міністерства фінансів. Вони наголосили, що саме такий підхід може стати методичною базою для впровадження соціальної реформи в Україні.

Далі експерти, що були залучені до проекту «Підходи до соціальної політики: від інновації до традиції», презентували свої напрацювання: Методологічні засади надходжень до бюджету ОТГ (Академія фінансового управління), Пропозиції щодо фінансових механізмів забезпечення функціонування інтегрованої соціальної моделі людського розвитку (ІБСЕД), Функції Єдиного центру надання соціальних послуг на рівні ОТГ (МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я»), Модель єдиного центру надання соціальних послуг на рівні великого міста (Одеського міського центру надання соціальних послуг для сім’ї, дітей та молоді), Наскрізні індикатори Моделі забезпечення людського розвитку (соціальна складова) (ІДСД імені М. Птухи) та Методику розрахунків індикаторів функціонування моделі соціального сектору України (НДІ праці та зайнятості населення Мінсоцполітики та НАН України.

img_0138

Після презентацій розпочалася дискусія. Мали можливість висловитися і представники місцевого самоврядування. Зокрема голова Калинівської міської ради відзначив, наскільки важливим для успішної реформи соціального сектору є співпраця районної державної адміністрації та керівництва об’єднаних територіальних громад. «Коли є така співпраця, зменшуються ризики втрати потенціалу соціальних закладів на перехідному етапі в процесі децентралізації. При цьому, не варто забувати про потребу в методичній підтримці щодо формування своєї стратегії розвитку, зокрема щодо оцінки потреб громади, а також навчання кадрів», – відзначив він.

Підсумовуючи засідання, модератор зустрічі Артур Айвазов подякував учасникам за їх роботу та зауваження та висловив надію на подальшу співпрацю. «На часі пілотування концепції Інтегрованої соціальної моделі та Єдиного центру надання соціальних послуг у кількох містах України, – сказав він. – Тож сподіваюся, що з нашими спільними напрацюваннями ми зможемо прокласти шлях у цьому морі невизначеності».

Експерти КЕР обговорили доцільність використання німецького досвіду управління в соціальній сфері в ході проекту «Підходи до соціальної реформи: від інновації до традиції»

    Бюро соціальних та політичних розробок, Координаціно – експертна рада з питань соціальної політики НДІ ПЗН Мінсоцполітики і НАН України спільно з МБФ «Карітас України» провели 6 грудня координаційну зустріч експертів проекту «Підходи до соціальної реформи: від інновації до традиції», який здійснюється за технічної підтримки UNICEF. Зустріч мала на меті ознайомити учасників з досвідом Німеччини в управлінні соціальною сферою та дати можливість обговорити стан впровадження проекту та напрацювання окремих експертів.

06-12-2

    На засіданні були присутні представники Бюро, МБФ «Карітас України», фахівці НДІ праці та зайнятості населення (заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук), Інституту демографії та соціальних досліджень, Школи охорони здоров’я та Школи соціальної роботи НаУКМА, ЮНІСЕФ. У зустрічі також взяв участь німецький експерт з адвокації та лобіювання, голова департаменту «Соціальна політика» Карітасу Німеччини Томас Беккер. Під час засідання експерти ради мали можливість ознайомитись із німецьким досвідом управління. Презентація доктора Беккера, що стосувалася моделі фінансування соціальних закладів у Німеччині, викликала жваву дискусію серед українських учасників. Найбільше членів КЕРу цікавило, яким чином функціонує соціальний сектор у Німеччині, яким чином співпрацює держава із неурядовими організаціями у наданні соціальних послуг, а також – яким чином контролюється якість таких послуг. «Якщо у держави є хоч один конкурент з числа неурядових організацій, що здатний забезпечити надання відповідних послуг – то держава делегує йому право на надання послуг та допомагає із фінансуванням», – резюмував дискусію п. Беккер.  Обговорюючи поточні напрацювання експертів проекту, учасники зустрічі відзначили, що нагальним завданням на даному етапі проекту є напрацювання інструментів для оцінки об’єднаної територіальної громади (ОТГ), її потреб/можливостей, зокрема: – визначитись із інструментом оцінки зон росту ОТГ (зокрема, за допомогою індикаторів); – розробити інструмент оцінки ресурсної бази ОТГ. Також необхідно продумати можливі шляхи оптимізації управління соціальною сферою ОТГ, зокрема, через створення Єдиного центру надання соціальних послуг.

06-12-1

    У підсумковому виступі Андрій Васькович, президент Карітасу України, звернув увагу на потребу створювати можливості залучення НУО до надання соціальних послуг уже зараз, а не в далекій перспективі: «Важливо, щоб заходи, заплановані на проміжному етапі, були частиною більш довгострокового плану. Адже не є правильно робити спочатку щось одне, бо це проміжний етап, а потім щось зовсім інше».

Виберіть мову:

Усі сторінки сайту