Сильна місцева громада – Соціальна місцева громада

       08. 12. 2017 року Відбулося чергове засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики Науково-дослідного Інституту праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і НАН України в рамках реалізації проекту «Сильна місцева громада – Соціальна місцева громада», що реалізується за підтримки ЮНІСЕФ. Метою  засідання було обговорення показників «Соціального паспорту громади» та  інструментів пріоретизації, а також обговорення за результатами візитів експертів  в регіони.

Окрім того розглядалися такі питання: результати реалізації проекту «Сильна місцева громада – соціальна місцева громада»; презентація соціального паспорту громади та інструменту пріоретизації; обговорення проблем ОТГ, які були виявлені в ході візиту експертів до регіонів.

    В засіданні КЕР взяли участь представники Міністерства соціальної політики України, зокрема: Заступник Міністра соціальної політики України з питань європейської інтеграції Олександра Чуркіна;   начальник управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг Оксана Суліма; начальник управління профілактики соціального сирітства Ірина Пінчук, а також експерт Світового банку Наталія Зінкевич.

Представники громадянського сектору, безпосередні виконавці проекту (Ольга Цвілій, Олена Виноградова) презентували проект соціального паспорту громади за результатами поїздок в ОТГ. Відбулася жвава дискусія щодо його наповнення та внесення змін практично в усі його компоненти.В процесі дискусії Голова правління бюро соціальних та політичних розробок Ростислав Дзундза наголосив на актуалізації соціального паспорту громади, який буде певною відправною точкою для прийняття управлінських рішень керівницвом громади на місцях у всіх сферах її розвитку, особливо у соціальній сфері. По завершенню обговорення заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук запропонував учасникам дискусії доопрацювати проект соціального паспорту громади та направити його для подальшого обговорення усім зацікавленим сторонам.

 

Соціальне інвестування, як засіб вирішення соціальних проблем громади та інструмент залучення додаткового фінансування

    07.12.2017 року у м. Києві (Готель Турист) відбувся круглий стіл на тему: «Соціальне інвестування, як засіб вирішення соціальних проблем громади та інструмент залучення додаткового фінансування» в рамках проекту «Сильна місцева громада – Соціальна місцева громада», що реалізується ГО «Бюро соціальних та політичних розробок» за підтримки ЮНІСЕФ.  Метою круглого столу було поширення досвіду щодо реалізації на рівні ОТГ проектів з соціального інвестування та можливостей залучення додаткового фінансування для вирішення нагальних потреб громади.

При відкритті заходу виступили:  Леонід Ільчук, заступник директора Інституту праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і НАН України з наукової роботи, кандидат політичних наук, доцент, Заслужений працівник соціальної сфери; Ростислав Дзундза, голова правління ГО «Бюро соціальних та політичних розробок».

У вітальному слові Леонід Ільчук наголосив на тому, що Соціальні інвестиції відіграють виключно важливу роль у суспільстві, так як від їх величини в значній мірі залежить рівень і якість життя населення. Необхідно зазначити, що в економічній літературі сутність, роль і значення соціальних інвестицій відображені явно недостатньо. Деякі автори під соціальними інвестиціями розуміють матеріальні, технологічні, управлінські чи інші ресурси, а також фінансові кошти компаній, які направляються за рішенням керівництва на реалізацію соціальних програм, розроблених з урахуванням інтересів основних внутрішніх і зовнішніх зацікавлених сторін у припущенні, що в стратегічному відношенні компанією буде отриманий певний (хоча і не просто вимірюваний) соціальний і економічний ефект.

На його  погляд у загальному плані під соціальними інвестиціями необхідно розуміти інвестиції, які вкладаються державою, комерційними та іншими організаціями, Об’єднаними територіальними громадами а також фізичними особами для вирішення будь-яких соціальних проблем, і, в першу чергу, це інвестиції на поліпшення якості життя та розвиток людського капіталу. Але, на сьогодні в ОТГ, на рівні його керівництва не в повній мірі розуміють сутність і значення соціального інвестування. Вважається за необхідне вирішити проблеми екології, доріг, медичного забезпечення тощо.

Наголошено на тому, що значимість і актуальність соціальних інвестицій на сучасному етапі пояснюється багатьма причинами, а саме: по-перше, в роки радянської влади не приділялося належної уваги соціальних інвестицій, тому на даному етапі громадяни нашої країни за рівнем і якістю життя значною мірою відстають від громадян, які проживають у розвинених країнах світу; по-друге, гостра необхідність переведення національної економіки на інноваційний шлях розвитку вимагає значного збільшення соціальних інвестицій у розвиток людського капіталу. Вчені і фахівці прийшли до однозначного висновку, що найбільш ефективними вважаються такі інвестиції, які вкладаються в розвиток людського капіталу; по-третє, вимагає істотного поліпшення демографічна ситуація в країні; по-четверте, в країні дуже високий рівень корупції, наркоманії, злочинності, пияцтва, що диктує необхідність істотного збільшення соціальних інвестицій з метою боротьби з цими негативними явищами; по-п’яте, соціальне інвестування повинно стати новою філософією в діяльності українських громад.

    Ростислав Дзундза, голова правління ГО «Бюро соціальних та політичних розробок» в своєму слові наголосив про політико-економічні перетворення в Україні що проходять на тлі стагнації економіки і гібридної війни з державою-агресором, як наслідок маємо зниження рівня соціальних стандартів викликане недостатнім фінансуванням їх з державного бюджету, відсутність соціальної захищеності призводить до зростання напруженості і протесаних настроїв в суспільстві. Вирішенням цієї проблеми повинна стати консолідація зусиль громадських, благодійних та донорських організацій, спрямованих на соціальне інвестування, створення та розвиток виробництва соціальних послуг, які відповідають сучасним вимогам і стандартам, що в кінцевому підсумку повинно сприяти підвищенню якості життя громадян.

В ході заходу  відбулось обговорення наступних питань: залучення інвестицій в ОТГ, як додаткове джерело фінансування соціального сектору, Фандрейзинг в ОТГ, базові принципи, існуючий в ОТГ досвід залучення інвестицій та шляхи розвитку даного напряму на рівні громад.   З основними презентаціями  виступили:   Тетяна Левківська, керівник відділу проектів та програм Асоціації «Український кооперативний альянс» на тему: «Кооперація, як інструмент сталого розвитку регіонів»;  Олег Єлізаров, менеджер проектів Міжнародної Асоціації «Євростратегія» на тему: «Інструменти по залученню додаткових фінансових ресурсів в громаду»; Єлизавета Тихонова, помічник керівника  Міжнародної Асоціації «Євростратегія» на тему: «Джерела наповнення дохідної бази і комплексний підхід у вирішенні соціально-економічних проблем ОТГ»; Богдан Дяченко, координатор проектів Бюро соціальних і політичних на тему: «Шляхи впровадження соціального компоненту сталого розвитку  в ОТГ».

Також, в рамках круглого столу  відбулась дискусія щодо проблем досягнення ОТГ сталого розвитку, найбільше представники ОТГ наголошували на нехтування принципами екології  та складних економічних можливостях щодо досягнення подолання бідності.  Інформація надана представниками ОТГ- дуже важлива, для створення бази знань щодо соціальних цілей сталого розвитку територій та  впровадження проектів з соціального інвестування. Аналітичні матеріали додаються.

Джерела наповнення дохідної бази ОТГ

Інструменти по залученню додаткових фін. засобів в громаду

Кооперація =сталий розвиток громад ppt

Соціальний компонент сталого розвитку

Рекомендації місцевим органам влади щодо можливих шляхів фінансування соціальних послуг в громадахРада соціального інвестування

 

 

Організаційно-управлінські та психологічні аспекти сучасного ринку праці України

     27 листопада 2017 року у приміщенні Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України відбулася VI Всеукраїнська науково-практичної конференція студентів та аспірантів на тему: “Організаційно-управлінські та психологічні аспекти сучасного ринку праці України”. Із  вступним словом виступила Войтович Радмила Василівна, в.о. ректора Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, доктор наук з державного управління, професор. З Вітальним словом виступив Ярошенко Валерій Станіславович, в.о. Голови Державної служби зайнятості (Центрального апарату).

     В ході пленарного засідання виступили: Ващенко Констянтин Олександрович – Голова Національного агентства України з питань державної служби, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, заслужений економіст України, доктор політичних наук, старший науковий співробітник на тему: “Реформування системи професійного навчання державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад;  Луговий Володимир Іларіонович – перший віце-президент Національної академії педагогічних наук України, академік Національної академії педагогічних наук України, заслужений працівник освіти, доктор педагогічних наук, професор на тему “Забезпечення якості освіти та професійної кваліфікації для сучасного ринку праці”;  Макогон Ольга Валентинівна – проектний менеджер Офісу реформ Кабінету Міністрів України, напрям «Реформа ринку праці», кандидат юридичних наук на тему: на тему:  “Трудова міграція в Україні: проблеми та перспективи”; Фельдман Альберт Олександрович – директор Україно-ізраїльського Інституту стратегічних досліджень ім. Голди Меїр на тему: “Розвиток креативних навичок населення: основний тренд адаптації в постіндустріальному соціумі”;  Возняк-Краковян Агата – доктор, заступник директора Інституту суспільних наук та безпеки Академії імені Яна Длугоша в Ченстохові (Польща) на тему:”Ментальні стереотипи поляків та ставлення до іноземців: яких українців бачать і чекають у Європі”;  Колот Анатолій Михайлович проректор з науково-педагогічної роботи Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, професорна тему: “Наука про працю і соціально-трудові відносини: начала теоретико-методологічного оновлення”;  Ільчук Леонід Іванович – заступник директора Науково-дослідного інституту праці та зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і НАН України, Заслужений працівник соціальної сфери України, кандидат політичних наук, доцент на тему:” Основні напрями реалізації пріоритетних завдань державної політики у сфері зайнятості населення”; Титаренко Тетяна Михайлівна – завідувач лабораторії соціальної психології особистості Національної академії педагогічних наук України, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, заслужений працівник освіти України, доктор психологічних наук, професор на тему ” Соціально-психологічна реабілітація особистості в умовах тривалої травматизації”; Бойченко Олена Валеріївна – директор People Advisory Services компанії Ernst&Young LLC на тему: “Основні тенденції ринку праці України

З відеоматеріалами конференції можна ознайомитися за посиланнями: https://www.youtube.com/watch?v=d9fYJsRwspk&t=7s; https://www.youtube.com/watch?v=b9rl9_zwA4A

Соціальний діалог як інструмент взаємодії громадянського суспільства і держави

08.11.2017 року в Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення відбувся «круглий стіл» на тему: «Соціальний діалог як інструмент взаємодії громадянського суспільства і держави»

У всупному слові Голова Комітету Людмила Денісова наголосила на тому, що рівень соціального діалогу в країні є незадовільним і потребує суттєвого доопрацювання. За її словами: «Головною площадкою для ведення соціального діалогу на національному рівні є Національна тристороння соціально-економічна рада. Проте, прийняті за результатами її засідань рішення не виконуються державними органами, яким вони скеровані. Крім того, протягом двох років не вирішено питання ротації Голови Національної Ради». Незадовільна ситуація склалася і в управлінні фондами загальнообов’язкового державного страхування. Між сторонами соціального діалогу у правліннях фондів не завжди присутні узгоджені позиції. Як приклад, більше двох років триває реорганізація фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та від нещасного випадку на виробництві.

Членам правління, яке складається з представників держави, профспілок та роботодавців, треба прийняти узгоджене рішення щодо персоналій, які блокують цей процес, забезпечити проведення ліквідаційних процедур та посилити контроль за діяльністю новоствореного об’єднаного Фонду соціального страхування України. В іншому випадку можливо розпочати процес об’єднання новоствореного Фонду з Пенсійним фондом України, до роботи якого немає нарікань”, – зазначила Людмила Денісова. Поза соціальним діалогом залишаються і соціальні партнери, які приймають рішення щодо обсягів та напрямів видатків Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, однак залишаються осторонь від процесу формування політики зайнятості в цілому.

Відсторонюються від соціального діалогу і органи виконавчої влади. Як відзначила Голова Комітету: «Регламентом Кабінету Міністрів України передбачено висловлення позиції соціальних партнерів до проектів актів, що стосуються соціально-трудової сфери. Однак органи виконавчої влади не завжди узгоджують проекти актів із всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців та профспілок». Окремо голова комітету окреслила питання підписання колективних договорів і угод та наголосила на недоліки в цьому напрямку: Так, діюча Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016-2017 роки, після прийняття низки змін до законодавства потребує невідкладного перегляду. «Крім того, необхідно терміново прийняти нову редакцію Закону України “Про колективні договори і угоди», який вирішить значну кількість проблем у цій сфері правовідносин”.

Що стосується територіального рівня соціального діалогу то, з огляду на проведення децентралізації і утворення об’єднань територіальних громад, виникає необхідність формування на їх територіях відповідних органів соціального діалогу. Крім того, Людмила Денісова звернула увагу на необхідності розширення формату соціального діалогу. «На сьогодні соціальний діалог в Україні розвивається в рамках вузького формату між Урядом, об’єднаннями роботодавців та профспілок. Однак, розвиток нашої країни потребує і залучення організацій громадянського суспільства, що представляють і відстоюють права, свободи і інтереси людини і громадянина. На жаль, організації так званого «третього сектору» практично не залучені до процесу соціального діалогу, ні як сторона, ні як спостерігач. Тому наше завдання зробити так, аби представники були залучені до соціального діалогу».  Голова Комітету закликала усіх присутніх на круглому столі надати до Комітету свої пропозиції до підсумкових рекомендацій, які будуть затверджені на наступному засіданні Комітету з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення.

В заході взяли участь: Олександр Дроздик – Народний депутат України; Наталія Королевська – Народний депутат України; Віктор Іванкевич – Державний секретар Мінсоцполітики; Михайло Волинець – Голова Кофедерації вільних профспілок України; Олексій Мирошниченко – виконавчий Віце – президент Конфедерації роботодавців України; Олена Степаненко – в.о. Секретаря Національної тристоронньої соціально – економічної ради; Валерій Ярошенко – в.о. Голови Державної служби зайнятості (Центральний апарат), представники громадських організацій та обласних Державних адміністрацій.

Від Інституту в засіданні «круглого столу» взяв участь заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук. По закінченню заходу Людмила Денісова подякувала Інститут за актуальні і своєчасно подані аналітичні матеріали до «круглого столу» (аналітичні матеріали додаються).

Аналітичні матеріали для КВРУ

 

 

Уряд і бізнес: чи є перспективи впровадженню недискримінаційних норм на Українському ринку праці?

03 листопада 2017 в Klitschko EXPO, НСК «Олімпійський», вул. Велика  Васильківська, 55 м. Київ відбулася Міжнародна конференція  „ Організатори: Бюро соціальних та політичних розробок, Коаліція „За рівність у праці” та Український індекс корпоративної рівності за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження», в рамках проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Захід присвячений оцінці перспектив упровадження в Україні шести недискримінаційних Директив Ради ЄС, які стосуються гендерно-рівного доступу українських громадян до праці та послуг. В конференції взяли участь, керівники відділів та спеціалісти, відповідальні за питання європейської інтеграції Міністерства соціальної політики України, Державної служби зайнятості України, Державної служби України з питань праці, експерти Коаліції з протидії дискримінації, Ради Європи, представники профспілок та бізнесу, міжнародні експерти. Від Інституту в заході взяв участь заступник директора з наукової роботи Леонід Ільчук. Були презентовані міжнародні проекти та кращі практики недискримінації на ринку праці в українському бізнес-секторі.

З вітальним словом виступили: п. Олександра ЧУРКІНА, заступник Міністра соціальної політики України з питань європейської інтеграції; п. В’ячеслав МЕДВЄДЄВ, заступник директора Урядового офісу з питань європейської інтеграції; п. Зоряна МІЩУК, голова УС Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС, представниця Проекту «Громадська синергія»;  п. Михайло ВОЛИНЕЦЬ, голова Конфедерації незалежних профспілок України, експерт Коаліції «За рівність у праці»; п. Роман РОМАНОВ, директор Програмної ініціативи «Права людини та правосуддя», Міжнародного фонду «Відродження»; п. Сергій КРАВЧЕНКО, заступник Голови Державної  служби зайнятості України (Центрального апарату)

На панельних дискусіях були обговорені такі питання: Як уряд виконує плани з імплементації недискримінаційних директив Ради ЄС?;  Міжнародні трудові права і недискримінація; Уроки недискримінації від Українського індексу корпоративної рівності; Рівні можливості працевлаштування особам з інвалідністю та європейські стандарти праці.

Було презентовано ряд досліджень, які порушували питання щодо недискримінації у сфері праці і зайнятості, а саме: п. Марфа СКОРИК, директорка БО БТ «Київський інститут гендерних досліджень» експертка Коаліції «За рівність у праці», (Гендерні аспекти доступу до ринку праці й соціальних послуг: презентація висновків дослідження);   п. Олена ГОЛОВАТА, начальник відділу міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Міністерства соціальної політики України (Нормотворча робота з імплементації недискримінаційних норм стосовно доступу до праці); п. Василь АНДРЕЄВ, координатор РГ4 Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС (Участь громадськості в імплементації Угоди про асоціацію); п. Сергій САВЧУК, Національний координатор МОП в Україні (Міжнародні трудові права і гендерна рівність. Що зробила Україна для імплементації ключових конвенцій МОП?); п. Святослав ШЕРЕМЕТ, консультант Програми розвитку ООН, експерт Коаліції з протидії дискримінації в Україні («Ви дискримінуєте — ви втрачаєте». Економічні втрати в Україні від дискримінації на підставах СОҐІ (презентація результатів дослідження Програми розвитку ООН);  п. Дмитро ЛЯХ, представник Уповноваженого ВРУ з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав (Роль інституту Омбудсмана в  протидії дискримінації в Україні); п. Ана КІМПОЙС, представниця Національної конфедерації профспілок Молдови (Досвід імплементації директив ради ЄС, що забезпечують рівність у доступі до праці (Молдова);  п. Раїса ЛІПЕРТАЛІАНІ, представниця Конфедерації профспілок Грузії, координаторка робочої групи «Соціально-трудова політика та соціальний діалог» Форуму громадянського суспільства Східного партнерства (Досвід імплементації директив ради ЄС, що забезпечують рівність у доступі до праці (Грузія); п. Катья ТІЛІКАЙНЕН (Фінляндія), Радниця з гендерних питань Офісу Ради Європи в Україні (Недискримінаційні норми в доступі до праці й послуг, та моніторинг Офісу ради Європи щодо їх виконання); п. Ольга БОЙКО, спеціаліст з комунікацій та КСВ в Ашан Україна (Професійна інтеграція молоді з інвалідністю та роль політики рівності в цьому); п. Аліна МИХАЙЛЕНКО, спеціаліст Управління зв’язків з громадськістю та ЗМІ АТ “Ощадбанк (Ощадбанк – бізнес в Україні, який підтримав НУО та створив інклюзивні відділення банків); п. Олена Коновалова, заступник директора департаменту з питань праці – начальник відділу з питань трудових відносин Державної служби України з питань праці (Забезпечення прав та гарантій працівників з інвалідністю);  Віталій ДРОБОТУН, керівник проекту («Разом – ми можемо!» Презентація проекту «Забезпечення особам з інвалідністю рівних можливостей до працевлаштування») та. ін..

Леонід Ільчук підвів підсумки Конференції  наголосивши на тому, що Інститутом (відділ з проблем заробітної плати) проводяться наукові дослідження щодо рівних можливостей та рівного ставлення у сфері зайнятості в рамках НДР «Підготовка пропозицій та рекомендацій щодо розв’язання основних проблем соціального розвитку за результатами моніторингу та оцінювання показників гідної праці, визначених за методологією Міжнародної організації праці». В науковій роботі наголошується на тому, що Україна взяла курс на активне реформування, що охоплює всі сфери життя суспільства. Стан справ у реформованих сферах з погляду захисту інтересів жінок є важливим, бо закладає правові норми на майбутнє. Становище жінок в Україні пов’язане із загальною ситуацією в країні – серйозні політичні трансформації останніх років, економічна криза, агресія сусідньої Росії (що проявилася в анексії Криму і військових діях у східних областях України) впливає на якість життя мільйонів жінок. Війна, бідність, безробіття та нестабільність вдаряють по жінках, посилюючи уразливість і без того дискримінованих груп. Становище уразливих груп залишається складним попри вжиті Україною кроки по виконанню європейських вимог щодо вдосконалення норм антидискримінаційного законодавства і досягнення необхідних стандартів у сфері захисту прав людини.

Українські жінки обмежені у представництві Уряду в міжнародних відносинах та все ще мають незначний вплив на прийняття рішень у цій сфері. За даними Державного звіту, співвідношення чоловіків та жінок у апараті МЗС України становить приблизно 70% на 30%.  У 2015р. із 600 працівників МЗС лише 38 жінок (або 6,3%) обіймали керівні посади. Кількість жінок на державних посадах не регулюється і є низькою, хоч і вищою ніж у Верховній Раді. У 2015р. у Кабінеті Міністрів України з 23 міністрів – жінок лише 3. Серед заступників міністрів – 25% жінок, а серед вищого керівництва 17 міністерств – жінок 18%. Для порівняння у 2015р. в 5-ти міністерствах з 17-ти – це Мінсім’ямолодьспорту, Міноборони, Міненерго, Мінрегіонбуд та Мінкультури на посадах у вищому керівництві взагалі не було жінок. Лише одну з 25 місцевих держадміністрацій в Україні (24 обласних і міської) очолює жінка. Крім того, в адміністраціях 14 областей жодної жінки немає на посадах заступника голови. Загалом по країні лише 16% всіх посад займають жінки. Частка жінок у основній групі І за МСКП-88 за даними Держстату на початок досліджуваного періоду становила у 2006р. 38,3%, щороку зростала та у 2010р. склала 41,2%. В наступні роки зазначений показник поступово знижувався та у 2014р. склав 37,8%. З 2015р. знову почала простежуватися позитивна тенденція зростання частки жінок – на 1,8 в.п., тобто 39,6%, у 2016р. – 40,9%  (зростання на 1,3 в.п.) (табл. 2.8.).

Ґендерна професійна сегрегація у досліджуваному періоді поступово зменшувалася починаючи з 2012р. та склала 0,23 проти 0,33-0,35 у 2006-2011рр. У останні п’ять років має місце певна стабільність – індекс знаходиться в межах 0,24-0,23. Досягти зменшення професійної сегрегації важко через заборону жінкам України працювати у цілій низці важливих галузей, таких як: різноманітні підземні роботи, водіння деяких видів вантажного і пасажирського транспорту, робота в машинному відділенні корабля, ряд будівельних спеціальностей (всього понад 450 видів діяльності – серед них багато таких, у яких заінтересовані жінки, добре оплачуваних і цікавих професій: машиніст метро, моторист на кораблі, водій автобуса далекого прямування). Це дискримінаційна спадщина радянського минулого, що заважає професійній реалізації мільйонів жінок. Нажаль, немає й судової практики на оскарження цієї форми дискримінації жінок в Україні.

Реальне становище українських жінок на ринку праці порівняно з 2012-2013рр. погіршилось. Якщо за 2007-2013рр. гендерний розрив у зарплаті (незважений) зменшився з 27,2% у 2006р. до 22,8% (або на 4,4 в.п.), то протягом останніх трьох років знову став підвищуватись та у 2016р. склав 25,4%.

Станом на кінець 2016р. жінки в середньому отримували 74,6% заробітної плати чоловіків, але зарплатна нерівність за статтю в окремих видах економічної діяльності була вищою. У фінансової діяльності вона знизилась до 67%, у мистецтві, спорті, розвагах та відпочинку – до 50% зарплати чоловіків. Показник індексу економічної нерівності GGGR-2015 оцінює співвідношення заробітної плати жінок до чоловіків в Україні як 66%. Причому, рейтинг погіршено з 2014р. на 11 пунктів, коли Україна мала 56-е місце проти 67-го у 2015р.[Альтернативна доповідь по виконанню Україною Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Серед неформально зайнятих відсоток жінок дуже значний. Вони “неформально” працюють на домогосподарства чи на себе. І вони ніяк не захищені юридично, зазвичай зайняті на низькооплачуваних посадах продавців у крамницях, на лотках і ринках тощо. Часто трудові та інші договори для прийняття на роботу укладаються з ними  короткотермінові, щоб у разі вагітності чи відпустки по догляду за дитиною жінку можна було звільнити без виплати соціального забезпечення. Подібна практика стосується й лікарняних та відпусток.

За дослідженням ґендерної зарплатної нерівності (AIN.UA, 2016р.) в комерційному секторі жіноча зарплата зменшувалась принаймні останні три роки – із 74% від чоловічої зарплати у 2013р. вона фактично зменшилась до 59% у 2015р. Жінки стають помітнішими у громадсько-політичному житті. Волонтерські громадські ініціативи, пов’язані з Майданом у 2013р. і військовими діями на Сході України, представлені в більшості жінками. Часто саме вони створювали і очолювали більшість волонтерських організацій – Євромайдан-SOS, Крим-SOS, Фонд Діани Макарової, Проект “Народний тил”, інші волонтерські неурядові організації та асоціації. Взагалі, через  брак необхідних методик та статистики Мінсоцполітики вкрай складно визначати вразливі категорії жінок. Нажаль, в Україні застарілі уявлення щодо ролей жінок і чоловіків змінюються повільно.

Україна залишається країною походження, транзиту та призначення у торгівлі жінками, чоловіками й дітьми.  Через скрутні соціальні обставини жінки й дівчата з уразливих груп населення задля забезпечення себе та своїх сімей часто починають надавати сексуальні послуги за винагороду, як із залученням, так і без залучення торговців людьми.  Внаслідок цього жінки та дівчата часто стають вразливими до інфікування ВІЛ/СНІДом, особливо у разі, коли вони наркотично залежні. Вищевикладене свідчить, що суспільно-політичні можливості жінок залишаються нерівними із чоловіками. Жінки не мають реального впливу на реформи. Жодний з 17 основних напрямів реформування країни не передбачає участі жінок-експертів з питань нерівності. Частка жінок у виборчих органах та на призначених посадах високого рівня все ще залишається критично низькою. Це стосується як державного, так і громадського секторів.

 

Освіта дорослих і розвиток громадянського суспільства

    2 листопада 2017 року відбувся форум на тему: «Освіта дорослих і розвиток громадянського суспільства» за підтримки Федерального Міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини. З вітальним словом виступили: Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич; Президент Національної академії педагогічних наук України Василь Кремень; Регіональний директор DVV intimation в Україні, Білорусі, Молдові  Бетіна Бранд.

Пленарне засідання відкрила академік – секретар Відділення професійної освіти дорослих НАПН України Нелля Ничкало. Зі змістовними презентаціями виступили: Пер Хансен – Президент Європейської асоціації дорослих (Сила і радість навчання дорослих – освіта дорослих та активне громадянство); Лариса Лук’янова – голова Правління Української асоціації освіти дорослих, директор Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України (Неформальна освіта в українському просторі: сучасний досвід, перспективи розвитку); Тетяна Клубер – професор, в.о. завідувача кафедри освіти дорослих і позашкільної освіти Католицького університету Айхштетт-Інгольштадт (Громадянська освіта дорослих: німецькі підходи і сучасні тенденції). У заході взяли участь представники навчальних закладів з усіх регіонів України, неурядові  та благодійні організації, які займаються освітою дорослих. Змістовними були і панельні дискусії на яких активно обговорювалися такі питання як: освіта дорослих у демократизації суспільства; освіта для людей похилого віку та активне громадянство; практичні аспекти співпраці педагогів-андрагогів і центрів освіти дорослих в Україні у формуванні громадянського суспільства; участь внутрішньо-переміщених осіб у розбудові громадянського суспільства. Від Інституту у форумі взяли участь заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук та провідний науковий співробітник відділу робочих місць, профорієнтації та підготовки кадрів Максим Дрозач.

На панельній дискусії Леонід Ільчук наголосив на тому, що Міністерство соціальної політики України та НДІ ПЗН Мінсоцполітики України та НАН України всебічно сприяють безперервному навчанню осіб похилого віку. Так, при територіальних центрах надання соціальних послуг запроваджено соціально-педагогічну послугу – «Університет третього віку» на виконання Наказу Міністерства соціальної політики України від 25 серпня 2011 року №326. В Наказі наголошується, що в Україні навчання людей похилого віку є інноваційним проектом, що має на меті впровадження та практичну реалізацію принципу навчання впродовж всього життя. Люди старшого віку – це ті, хто готується до виходу на пенсію або вже має статус пенсіонера. Відповідно до меморандуму безперервної освіти Європейського Союзу освітні системи повинні вміти гнучко адаптуватися до сучасних умов. Сьогодні концепція навчання впродовж всього життя прийнята і здійснюється в більшості розвинутих країн світу.

Це особливо важливо для вирішення проблем людей старшого віку, покращення якості їх життя, збереження та формування їх активної життєвої позиції. Тому в “Університетах третього віку” необхідно показати переваги, задоволення, користь і нові горизонти, що відкриваються завдяки безперервному навчанню. При цьому роль викладача носить специфічний характер, оскільки він виступає більше консультантом, наставником, посередником і організатором. До основних завдань вказаної послуги віднесено: організація та проведення безкоштовного навчання та освітніх заходів для людей похилого віку згідно із затвердженими директором територіального центру програмами та планами організації послуги. Надання послуги має забезпечити: створення умов та сприяння всебічному розвитку людей похилого віку; реінтеграцію людей похилого віку в активне життя суспільства; надання допомоги людям похилого віку в адаптації до сучасних умов життя шляхом оволодіння новими знаннями, зокрема щодо: процесу старіння та його особливостей; сучасних методів збереження здоров’я; набуття навичок самодопомоги;  формування принципів здорового способу життя; основ законодавства стосовно людей похилого віку та його застосування на практиці; формування та розвитку навичок використання новітніх технологій, насамперед інформаційних та комунікаційних; потенціалу та можливостей волонтерської роботи; підвищення якості життя людей похилого віку, завдяки забезпеченню доступу до сучасних технологій та адаптації до технологічних перетворень; • формування практичних умінь і навичок; можливість для розширення кола спілкування та обміну досвідом. Даною послугою вже скористалися 38000 клієнтів.

 

 

Відбулося засідання “Круглого столу”

    29 серпня 2017 року у м. Києві (Готель Русь) відбувся Круглий стіл на тему: «Напрацювання рекомендацій щодо запровадження незалежного моніторингу та оцінки якості соціальних послуг. Нові підходи в контексті реформування надання соціальних послуг».  Організаторами виступили: Міністерство соціальної політики України та МБФ Карітас України.

    Засідання відкрили: заступник міністра соціальної політики України Наталія Федорович; начальник Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг Міністерства Соціальної політики України Оксана Суліма; генеральний Секретар МБФ «Карітас України» Дзвенислава Чайківська.  З презентацією соціологічного дослідження щодо ситуації на ринку соціальних послуг підготовлених МБФ «Карітас України» спільно з дослідницькою агенцією IFAK (два компоненти – аналіз відомостей наданих Міністерством соціальної політики через регіональні управління соціального захисту та аналіз відомостей зібраних в результаті соціологічного дослідження проведеного самим Карітасом України отримувачів та  потенційних отримувачів соціальних послуг) виступили: Ірина Тарабукіна (експерт МБФ «Картіас України) та Ольга Залізняк (Укрїнський офіс дослідницької агенції IFAK Institut).

Щодо процесу реформування сфери соціальних послуг, основних елементів, що допоможуть втілити її в життя в контексті Стратегії реформування системи надання соціальних послуг  від 8 серпня 2012 р. та проекту Cтратегії розвитку системи соціальних послуг в Україні на період до 2022 року, здатності адаптації запропонованої моделі до реалій в перехідний період виступив  Ростислав Кісь (юрист МБФ «Карітас України»). Докладно було доведено позицію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо організації моніторингових візитів представників Секретаріату,  представлену Іриною Сергієнко, заступником керівника відділу з питань попередження неналежного поводження в діяльності установ освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення.

Від НДІ ПЗН Мінсоцполітики і НАН України в роботі круглого столу взяв участь заступник директорі Інстиутут з наукової роботи Леонід Ільчук. Він наголосив на необхідності внесення змін до проекту Закону України «Про соціальні послуги» в частині, що стосується моніторингу та оцінки якості соціальних послуг, а також внесення змін та доповнень до Довідника кваліфікаційних характеристик працівників і відповідно до Державного класифікатора професій.

 

Досить детеально були обговорені позиції представників регіонів України та громадянського суспільтва, які надали конкретні пропозиції щодо удосконалення механізму моніторингу та оцінки надання соціальних послуг. Презентаційні матеріали додаються.

Звіт за результатами комплексного дослідження

Концепція системи моніторингу та оцінки

Положення про агенцію

Спроможність об’єднаних теріториальних громад та соціальний профіль громад

     Для впровадження інтегрованої моделі соціального сектору на рівні об’єднаних територіальних громад (ОТГ) потрібно чітко розуміти, який потенціал має та чи інша громада, чи здатна вона забезпечити виконання тих чи інших соціальних програм, та чи достатньо добре вона фінансово зорганізована задля ефективного і сталого людського розвитку.  Серед створених ОТГ, Міністерство соціальної політики України відібрало 33 громади, в яких, в рамках співпраці з ЮНІСЕФ, виникла необхідність  у визначенні основних питання щодо впровадження системних підходів в розвиток соціального сектору.

    На початковій стадії проекту «Сильна місцева громада – Соціальна місцева громада», що був підтриманий ЮНІСЕФ, ці громади були запропоновані Міністерством для пілотування Інтегрованої моделі соціального сектору.  Відповідно до даних зібраними експертами Бюро,  33 громади, є досить різними як за кількістю мешканців так і за показниками фінансової та економічної спроможності і за соціальною інфраструктурою. Звісно, що рекомендації щодо розвитку соціального сектору та забезпечення соціальними послугами для ОТГ, в якому більше ніж 30 000 мешканців не можуть бути однаковими з рекомендаціями для ОТГ з 3 000 мешканців. Тому експерти Бюро соціальних та політичних розробок спільно з ЮНІСЕФ провели ранжування запропонованих громад, виділивши 7 найбільш типових для аналізу та технічної підтримки.

    7 серпня 2017 року експерти мали можливість обговорити результати ранжування, а також інструменту оцінки спроможності ОТГ та створення соціального профілю громади на розширеному засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики (КЕР) НДІ ПЗН Мінсоцполітики та НАН України. Зустріч відбулася в приміщені  МБФ «Карітас України» та залучила широке коло експертів з недержавних організацій, наукових інституцій та профільних департаментів Міністерства соціальної політки.

    Засідання відкрив Голова  правління Бюро соціальних і політичних розробок Ростислав Дзундза наголосивши на важливості  постійної діяльності  КЕР, як майданчика для вироблення організаціями громадянського суспільства спільного бачення щодо розробки стратегії  реформування  соціальної політики в Україні. Учасників зустрічі привітала Дзвенислава Чайківська, генеральна секретарка МБФ «Карітас  України» та очільниця Координаційно-експертної ради.  Вона підкреслила, наскільки важливою та водночас складною є проблема адекватної оцінки спроможності новостворених об’єднаних громад, особливо в умовах масштабних організаційних перетворень.

    Заступник директора Інститут з наукової роботи Леонід Ільчук наголосив на важливості розробки соціального паспорту для ОТГ задля прийняття виважених рішень керівниками щодо сталого людського розвитку та розвитку соціального сектору. Звернута увага на тому, що для соціального паспорту громади потрібно визначитися з реальними показниками (індикаторами) що надасть можливість їх обрахувати та проаналізувати динаміку в розвитку соціального сектору в громаді. Координаторка проекту «Сильна місцева громада – соціальна місцева громада» Олена Виноградова коротко ознайомила присутніх із завданнями та запланованими результатами проекту. На її переконання, реалізація проекту дозволить виробити принципово новий інструмент комплексного соціально-економічного планування, що допоможе забезпечити людський розвиток на рівні об’єднаних громад.

    Далі було представлено перелік із 7 громад, що були відібрані за кількома принципами: а) кількість населення (до 3, 5, 7, 10, 15, 20 та більше від 20 тисяч чоловік), б) рівень фінансової спроможності (від найвищого до найнижчого в рамках запропонованих  ОТГ за даними Міністерства регіонального розвитку), в) тип адміністративного центру (місто, райцентр, село, село міського типу). На думку експертів, що проводили ранжування, саме поєднання цих маркерів унаочнює кілька «типових» кейсів, які можна використати для комплексного аналізу. Ольга Цвілій, експертка проекту, представила концепцію інструменту оцінки спроможності громад. Інструмент передбачає створення так званого «соціального профілю» об’єднаної громади, що міститиме зведені данні за такими напрямками як демографічна ситуація, екологія, соціальна інфраструктура, зайнятість населення тощо. Кожен із напрямів матиме низку своїх індикаторів, що в свою чергу допоможуть експертам та місцевій владі визначити проблемні зони у соціальному секторі громади. Інструмент після доопрацювання буде пілотовано у 7 відібраних громадах.

Під час дискусії учасники зустрічі висловили пропозиції щодо удосконалення деяких індикаторів Інструменту, а також щодо маркерів визначення типових ОТГ. Було погоджено, що експерти проекту спільно з представниками Міністерства  врахують пропозиції щодо подальшої діяльності з обраними ОТГ.

 

Відбулося чергове засідання КЕР з питань соціальної політики Інституту

    19 липня  2017 року відбулося чергове робоче засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики Науково-дослідного Інституту праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і НАН України. Засідання пройшло в рамках реалізації проекту «Сильна місцева громада – Соціальна місцева громада», що реалізується за підтримки ЮНІСЕФ. На засіданні було обговорено пілотування функціональної моделі інтегрованого соціального сектору у 34 Об’єднаних територіальних громадах (ОТГ), визначених Міністерством соціальної політики. Експерти також обговорили розробку  моделей комплексних цільових програм соціального сектора, з відповідними результативними показниками, що мають відображати індикатори людського розвитку.

    Ростислав Дзундза поінформував учасників, що Бюро соціальних та політичних розробок стало членом мережі EPRD (Office for Economic Policy and Regional Development Ltd. ) EPRD є провідною Польскою компанією, яка працює з 1995 року. EPRD співпрацювала з такими фондами як USAID, Know How Fund та фондами ЄС у сфері регіонального розвитку та реструктуризації, та була залучена у проекти, які фінансувалися з коштів Європейського банку реконструкції та розвитку, і Світового Банку. Наразі EPRD співпрацює с Європейською комісією. Долучення до цієї мережі відкриває нові горизонти для Бюро соціальних та політичних розробок у його діяльності та праці на благо суспільства.

    Леонід Ільчук, заступник директора Інституту з наукової роботи наголосив на важливості впровадження зазначеного Проекту в практичну площину діяльності органів місцевого самоврядування (ОТГ). Особливе місце займає розробка зрозумілої для керівників ОТГ моделей комплексних цільових програм на підставі розрахунку показників соціальної безпеки.  

Довідково: Проект «Сильна місцева громада – Соціальна місцева громада» є продовженням проекту «Підходи до соціальної реформи: від інновації до традиції», впровадженому БСПР у 2016 році, в рамках якого експерти Бюро соціальних та політичних розробок спільно із низкою академічних інституцій та аналітичних центрів:

– розробили інтегровану модель соціального сектору та індикатори щодо її виконання;

– напрацьовали практичні рекомендації щодо впровадження інтегрованої моделі соціального сектору на державному та місцевому рівнях.

Інтегрована модель врахувала успішний досвід реформування системи соціального захисту та надання адміністративних послуг різних регіонів України, зокрема Одеси та Вінниці.

.

Порядок проведення державної атестації наукових установ

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  від 19 липня 2017 р. № 540 Київ

Про затвердження Порядку проведення державної атестації наукових установ

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 11 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Кабінет Міністрів України постановляє:

1.Затвердити Порядок проведення державної атестації наукових установ, що додається.

2. Міністерству освіти і науки, центральним органам виконавчої влади, Національній академії наук, національним галузевим академіям наук, іншим органам, до сфери управління яких належать (у віданні яких перебувають) наукові установи, забезпечувати починаючи з 2017 року проведення державної атестації наукових установ відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Прем’єр-міністр України                                    В. ГРОЙСМАН

Режим доступу ttp://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=250156651

Порядок проведення державної атестації наукових установ

 

Виберіть мову:

Усі сторінки сайту