Андрій Рева: Пенсійна реформа здійснить революцію у свідомості українців (за матеріалами Мінсоцполітики)

Таку думку висловив Міністр соціальної політики України, окреслюючи контури майбутньої пенсійної реформи, під час розмови з постійним представником Міжнародного валютного фонду Жеромом Ваше.

Нагадаємо, основна проблема Пенсійного фонду України – велика фінансова прірва, що її необхідно закривати, аби можна було вже в недалекому майбутньому всім потребуючим сплачувати хоча б мінімальні пенсії. На 2017 рік дотація Пенсійного фонду з державного бюджету складатиме 142 млрд грн, у 2016-му – вона була в розмірі 145 млрд грн. Серед основних запропонованих складових пенсійної реформи Міністр назвав зменшення страхового стажу. Якщо раніше пропонувалося на момент виходу на пенсію, – за час „ч” було взято 1 січня 2021 року – неодмінною умовою отримання пенсії потенційний пенсіонер на згадану дату мусить мати не менше 20 років страхового стажу, при цьому загального – 30 років, тоді лише 8% українців могли б претендувати на пенсію. Зараз мова йде про те, аби знизити цю страхову цифру до 15 років, але на момент 1 січня 2018 року, й тоді уже 30% громадян зможуть претендувати на державне пенсійне забезпечення. Цей термін дано, аби всі молодші почали платити внески, а старші почали впорядковувати свою страхово–пенсійну картину з ЄСВ. За словами Міністра, пенсіонери поділяються на чотири категорії. Перша – пенсії за віком. Цій категорії громадян за певних, зазначених вище умов, платитиме Пенсійний фонд. Буде надана можливість купити собі ці 15 років страхового стажу. Скажімо, до такої категорії громадян Міністр відносить тих, хто працює за кордоном. Ця сума складе близько 130 тисяч гривень: по 704 гривні за кожен місяць множиться на 15 років. Андрій Рева прогнозує, що таких може бути не багато: близько півтори тисячі чоловік. Також можливо буде законодавчо прописано, що той, хто претендує на пенсію, не може одночасно працювати на роботі. Тобто, або пенсія, або робота. Другий вид пенсій – з інвалідності. Джерелом виплат цій категорії громадян буде не Пенсійний фонд, а Фонд соціального страхування. Він зараз на останній стадії формування і почне працювати вже з квітня цього року. Водночас готуються документи для передачі органів медико–соціальної експертизи під управління Міністерства соціальної політики. Разом з тим керівник Міністерства наголошує на проведенні ревізії, бо як зазначає, там є чимало зловживань і не всі офіційно визнані людьми зі інвалідністю насправді є такими. Особливо чимало, на думку Міністра, є запитань до 3 групи інвалідності. З Фонду соціального страхування фінансуватимуть і пенсії по втраті годувальника. У четвертій категорії пенсій – за вислугою років – залишаються лише військовослужбовці. Вислуга залишається сталою – 25 років. Однак єдиний соціальний внесок із їхніх зарплат платитиметься у подвійному розмірі. Оскільки, за словами Міністра, у військовослужбовців усіх категорій достатньо високий ризик отримати травми, каліцтва. І це з одного боку. З іншого – причина ще й у тому, що ЄСВ платитиметься меншу кількість років. За задумом авторів пенсійної реформи, до 60 років пенсію військовослужбовці отримуватимуть з державного бюджету. Після 60-ти – з Пенсійного фонду. Також у планах передбачається скасування усіх надбавок. «Якщо ця схема буде прийнята, то дефіцит Пенсійного фонду зникне в 2024 році, – сказав Андрій Рева. – Ця система соціально справедлива, бо і для президента, і для простого робітника установлюється однаковий підхід нарахування пенсій. Ми усвідомлюємо, що з прийняттям цього закону шок у наших співгромадян може бути таким, як і після підвищених тарифів. Але це вимушений і необхідний крок, аби збалансувати Пенсійний фонд. Крім того, важливо ще й спонукати українців відмовитися від хибної звички думати, що держава за них має усе вирішити, а змусити усвідомити, що майбутнє кожного в його руках». Цей законопроект планується подати на розгляд Верховної Ради в березні цього року. За словами Андрія Реви, він має бути прийнятий у першому читанні, а набути чинності в липні поточного року.

У ході зустрічі представник МВФ Жером Ваше та Міністр соціальної політики України торкнулись також і теми уточнення параметрів, що на них базується система субсидій для населення. У цьому сегменті також будуть декотрі зміни, але остаточні дані будуть виведені в квітні, після закінчення опалювального сезону. Як відомо, в цьому опалювальному сезоні знизилися соціальні норми споживання газу з 7 м. куб на 1кв. м. до 5,5 м. куб. До європейського стандарту – 4 м. куб на 1 кв. м. обговорюється перспектива переходу в 2019 році.

 

Початок шляху від інновації до традиції: перші напрацювання

    Нині в умовах децентралізації відбуваються суттєві зміни в соціальній інфраструктурі країни. У зв’язку з цим постає низка важливих запитань. Якими будуть наслідки оптимізації соціальних видатків, як це вплине на соціальну політику і на місцевому рівні, і на рівні держави? Як ефективно використати соціальні інвестиції для створення нових механізмів надання соціальних послуг та взаємодії між галузями, щоб вони гармонійно вбудувалися у систему місцевого самоврядування? Як забезпечити подальше функціонування цих механізмів за рахунок місцевих ресурсів, щоб вони не зупинились після закінчення донорського фінансування? Якої технічної допомоги потребують Мінсоцполітики та органи місцевого самоврядування для здійснення соціальної політики, яка забезпечувала б людський розвиток, а не виключно боротьбу з бідністю? Знайти відповіді на ці комплексні запитання було завданням проекту «Підходи до соціальної реформи: від інновації до традиції», що був здійснений ГО «Бюро соціальних та політичних розробок» за підтримки ЮНІСЕФ.

15388738_1358583137507219_827385777_o

    16 грудня 2016 року у конференц-залі Міністерства соціальної політики відбувся підсумковий круглий стіл, під час якого експертна команда проекту мала можливість представити свої напрацювання для широкого кола зацікавлених сторін. Під час засідання було продискутовано пропозиції щодо формату інтегрованої соціальної моделі людського розвитку, її довгострокового впровадження в Україні, а також забезпечення мінімізації загроз системі соціального захисту на час перехідного періоду у зв’язку з процесами децентралізації в Україні.

img_0127

    У круглому столі взяли участь представники понад 30 інституцій, серед яких – представники міністерства соціальної політики, регіонального розвитку, фінансів, молоді та спорту; науковці провідних дослідних інститутів – Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи, Академії фінансового управління, Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення МСП і НАНУ, Школи соціальної роботи та Школи охорони здоров’я НаУКМА, Факультету соціальних наук та управління НПУ імені М. Драгоманова; аналітики неурядових організацій – Інституту бюджетних та соціально економічних досліджень, Бюро соціальних та політичних розробок; експерти від міжнародних організацій ЮНІСЕФ та МБФ «Карітас України»; а також представники з регіонів – голови об’єднаних територіальних громад, представники Одеської та Вінницької міських адміністрацій, центрів надання соціальних послуг тощо.

img_0134

    Із вітальним словом до учасників зібрання звернулися: Ольга Крентовська, перша заступниця міністра соціальної політики України. Євген Капінус, заступник міністра фінансів, Наталія Федорович,  заступниця міністра соціальної політики, Артур Айвазов, голова секції соціальної політики ЮНІСЕФ України та Ростислав Дзундза, голова правління ГО «Бюро соціальних та політичних розробок». Вони окреслили основні проблеми, що постали сьогодні перед системою соціального захисту, а також подякували організаторам круглого столу за «вчасну ініціативу» – консолідацію стейкхолдерів соціальної реформи в Україні для напрацювання спільного її бачення.

    Координатор проекту «Підходи до соціальної реформи: від інновації до традиції», виконавчий директор ГО «Бюро соціальних та політичних розробок», Ольга Цвілій окреслила масив досліджень, яке провела команда проекту за останні три місяці. Вона також анонсувала розширення формату роботи Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики НДІ праці та зайнятості населення МСП та НАН України шляхом залучення ще ряду наукових та експертних установ і організацій. Таким чином, працюватиме спеціальний науковий майданчик: Соціальна та наукова платформа людського розвитку. «Платформа створюється на базі досвіду Координаційно-експертної ради, – відзначила вона. – Рада має довгу історію як наукової роботи, так і адвокації. Що зробили ми – так це дещо змінили формат роботи Ради, розширивши коло залучених наукових установ. Наше бачення реформи базується на Інтегрованій соціальній моделі людського розвитку, що була розроблена в ході проекту». Соціальна та наукова платформа людського розвитку є відкритим до співпраці координаційно-адвокаційним майданчиком, який працюватиме за підтримки ЮНІСЕФ.

    Одним із напрацювань Платформи стала Соціальна складова Моделі людського розвитку, розроблена експертами Школи соціальної роботи спільно із Школою охорони здоров’я НаУКМА та НПУ імені М. Драгоманова та презентована в ході круглого столу.

    У своїй презентації Артур Айвазов окреслив поточний стан соціального сектору України та виклики, що перед ним постали: «В цьому проекті ми хотіли зрозуміти всі ті процеси, що відбуваються на місцях, зокрема у Дніпрі, Одесі, Маріуполі, Вінниці. Частина з них пов’язана з соціальною політикою, частина – місцеві ініціативи, що не завжди йдуть «нагору». Ми намагалися визначити ті напрацювання місцевих громад, які варто поширювати на національний рівень, тобто пропонувати державі як централізовану політику. І, мені видається, що ми досягли своєї мети». На його думку, лише системний підхід, що буде збудований на основі Інтегрованої моделі (тобто включатиме окрім соціального захисту також і проблему забезпечення гідного рівня життя, здоров’я та належного рівня знань), зможе подолати протиріччя та неефективність, що наразі характеризують соціальну політику держави. Послуговуючись цитатою Едгара Моріна, він закликав «навчитися пливти у морі невизначеності, орієнтуючись на острівки визначеності», адже соціальна політики це невід’ємна складова національної безпеки держави і трактувати її як вторинну чи менш важливу від економічних/військових питань – означає ставити під загрозу суспільство та державу.

    Презентація була позитивно сприйнята усіма учасниками круглого столу, а запропонований інтегрований підхід отримав схвальні відгуки від заступників Міністерства соціальної політики та Міністерства фінансів. Вони наголосили, що саме такий підхід може стати методичною базою для впровадження соціальної реформи в Україні.

Далі експерти, що були залучені до проекту «Підходи до соціальної політики: від інновації до традиції», презентували свої напрацювання: Методологічні засади надходжень до бюджету ОТГ (Академія фінансового управління), Пропозиції щодо фінансових механізмів забезпечення функціонування інтегрованої соціальної моделі людського розвитку (ІБСЕД), Функції Єдиного центру надання соціальних послуг на рівні ОТГ (МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я»), Модель єдиного центру надання соціальних послуг на рівні великого міста (Одеського міського центру надання соціальних послуг для сім’ї, дітей та молоді), Наскрізні індикатори Моделі забезпечення людського розвитку (соціальна складова) (ІДСД імені М. Птухи) та Методику розрахунків індикаторів функціонування моделі соціального сектору України (НДІ праці та зайнятості населення Мінсоцполітики та НАН України.

img_0138

Після презентацій розпочалася дискусія. Мали можливість висловитися і представники місцевого самоврядування. Зокрема голова Калинівської міської ради відзначив, наскільки важливим для успішної реформи соціального сектору є співпраця районної державної адміністрації та керівництва об’єднаних територіальних громад. «Коли є така співпраця, зменшуються ризики втрати потенціалу соціальних закладів на перехідному етапі в процесі децентралізації. При цьому, не варто забувати про потребу в методичній підтримці щодо формування своєї стратегії розвитку, зокрема щодо оцінки потреб громади, а також навчання кадрів», – відзначив він.

Підсумовуючи засідання, модератор зустрічі Артур Айвазов подякував учасникам за їх роботу та зауваження та висловив надію на подальшу співпрацю. «На часі пілотування концепції Інтегрованої соціальної моделі та Єдиного центру надання соціальних послуг у кількох містах України, – сказав він. – Тож сподіваюся, що з нашими спільними напрацюваннями ми зможемо прокласти шлях у цьому морі невизначеності».

Експерти КЕР обговорили доцільність використання німецького досвіду управління в соціальній сфері в ході проекту «Підходи до соціальної реформи: від інновації до традиції»

    Бюро соціальних та політичних розробок, Координаціно – експертна рада з питань соціальної політики НДІ ПЗН Мінсоцполітики і НАН України спільно з МБФ «Карітас України» провели 6 грудня координаційну зустріч експертів проекту «Підходи до соціальної реформи: від інновації до традиції», який здійснюється за технічної підтримки UNICEF. Зустріч мала на меті ознайомити учасників з досвідом Німеччини в управлінні соціальною сферою та дати можливість обговорити стан впровадження проекту та напрацювання окремих експертів.

06-12-2

    На засіданні були присутні представники Бюро, МБФ «Карітас України», фахівці НДІ праці та зайнятості населення (заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук), Інституту демографії та соціальних досліджень, Школи охорони здоров’я та Школи соціальної роботи НаУКМА, ЮНІСЕФ. У зустрічі також взяв участь німецький експерт з адвокації та лобіювання, голова департаменту «Соціальна політика» Карітасу Німеччини Томас Беккер. Під час засідання експерти ради мали можливість ознайомитись із німецьким досвідом управління. Презентація доктора Беккера, що стосувалася моделі фінансування соціальних закладів у Німеччині, викликала жваву дискусію серед українських учасників. Найбільше членів КЕРу цікавило, яким чином функціонує соціальний сектор у Німеччині, яким чином співпрацює держава із неурядовими організаціями у наданні соціальних послуг, а також – яким чином контролюється якість таких послуг. «Якщо у держави є хоч один конкурент з числа неурядових організацій, що здатний забезпечити надання відповідних послуг – то держава делегує йому право на надання послуг та допомагає із фінансуванням», – резюмував дискусію п. Беккер.  Обговорюючи поточні напрацювання експертів проекту, учасники зустрічі відзначили, що нагальним завданням на даному етапі проекту є напрацювання інструментів для оцінки об’єднаної територіальної громади (ОТГ), її потреб/можливостей, зокрема: – визначитись із інструментом оцінки зон росту ОТГ (зокрема, за допомогою індикаторів); – розробити інструмент оцінки ресурсної бази ОТГ. Також необхідно продумати можливі шляхи оптимізації управління соціальною сферою ОТГ, зокрема, через створення Єдиного центру надання соціальних послуг.

06-12-1

    У підсумковому виступі Андрій Васькович, президент Карітасу України, звернув увагу на потребу створювати можливості залучення НУО до надання соціальних послуг уже зараз, а не в далекій перспективі: «Важливо, щоб заходи, заплановані на проміжному етапі, були частиною більш довгострокового плану. Адже не є правильно робити спочатку щось одне, бо це проміжний етап, а потім щось зовсім інше».

Відбулася робоча зустріч експертів Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики НДІ ПЗН Мінсоцполітики та НАН України

Під час зустрічі 30.11.2016 року обговорювалися важливі аспекти налагодження взаємодії між учасниками проекту та погодження технічних завдань експертів. Експерти також мали можливість представити свої попередні напрацювання. Так, зокрема, було продискутовано пропозиції щодо доопрацювання Матриці соціальних складових складеної на основі Моделі людського розвитку, а також індикаторів до неї, що можуть бути використані управлінцями на рівні ОТГ. Було також представлено проект моделі Єдиного центру соціальних послуг розроблений відповідно до досвіду міста Одеси.

wp_20161130_15_06_24_pro

Під час зустрічі також було обговорено результати робочого візиту команди експертів проекту до міста Вінниці. Цей візит дозволив зрозуміти необхідність використання традиції та досвіду соціальної роботи та соціального менеджменту, які успішно функціонують в цих регіонах, під час роботи над Моделлю Єдиного центру соціальних послуг та Інтегрованої моделі соціального сектору, в цілому.

wp_20161130_15_06_47_pro

Відповідно до завдань проекту, команда експертів працює над завершенням рекомендацій щодо впровадження в Україні інтегрованої моделі соціального захисту. Від Інституту в роботі КЕР прийняла участь завідувач відділу з проблем соціальних послуг Олена Давидюк

Проблеми реінтеграції бездомних осіб

    03 жовтня 2016 року в Центрі підвищення кваліфікації працівників сфери управління Міністерства соціальної політики України з спеціалістами регіональних структурних підрозділів з питань соціального захисту населення проведено тематичний короткотерміновий семінар на тему: «Реінтеграція бездомних осіб». З лекцією на на тему: «Бездомність в Україні: причини та тенденції (за результатами соціологічних досліджень)» виступила завідувач відділу з проблем соціальних послуг Інституту кандидат соціологічних наук, старший науковий співробітник ОЛЕНА ДАВИДЮК.

yzobrazhenye-1748

    Вона зазначила, що  опрацювання рекомендацій та цільових програм по роботі з бездомними особами в Україні вкрай ускладнене через проблеми збору статистичної інформації, визначення кількісних характеристик, що в свою чергу ускладнює розробку адекватних, дієвих заходів по подоланню явища бездомності. Ефективна соціальна політика спирається на оперативну діагностику стану об’єкта, його дослідження і оцінки в динаміці. Крім того, вже задіяні соціальні програми та заходи потребують аналізу поточних результатів, виявлення недоліків, негативних тенденцій та розробки корегуючих рекомендацій.

yzobrazhenye-1741

    В дослідженнях такої соціальної групи, як бездомні особи, не достатньо лише статистичних даних, по-перше, через специфічність даної соціальної групи, яку фактично неможливо поставити на облік (через «випадіння» з суспільного життя), а, отже, й отримати відповідні кількісні дані; по-друге, для роботи з бездомними та запровадження превентивних заходів необхідно виявити внутрішні особливості даної соціальної групи, класифікувати її за соціально-демографічними ознаками, розкрити причинно-наслідкові зв’язки між чинниками бездомності та потребами щодо ресоціалізації. Саме соціологічні дослідження дозволяють не лише констатувати проблему, а й чітко визначити її причини, пояснити специфіку соціальної ситуації, стану, спрогнозувати наслідки –  зорієнтувати у кількісних і якісних характеристиках досліджуваного об’єкта. Соціально-наукова інформація, що отримується в таких дослідженнях, є необхідною основою соціального управління в суспільстві, конкретних програм соціальної та економічної політики, спрямованих на запобігання втрат суспільних ресурсів, ефективне вирішення соціальних проблем. Соціологічні дослідження бездомності дозволяють глибше зрозуміти форми та соціальні наслідки інституціональних криз в суспільстві.

Слухачі з зацікавленністю прослухали лекцію, задавали запитання по темі, на які Олена Давидюк надала вичерпні відповіді.

Бездомність в Україні, причини та тенденції

 

 

В Мінсоцполітики презентовано проект порядку організації психологічної реабілітації та психосоціального супроводу учасників АТО та деяких інших категорій населення

    28 вересня 2016 року відбулась Презентація проекту порядку організації психологічної реабілітації та психосоціального супроводу учасників антитерористичної операції та деяких інших категорій населення. Ініціатором та організатором заходу виступило Міністерство соціальної політики України.

       Проект Порядку організації психологічної реабілітації та психологічного супроводу учасників АТО та деяких інших категорій населення було розроблено Міністерством соціальної політики для забезпечення проведення психологічної реабілітації демобілізованих військовослужбовців, створення в Україні системи психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції з урахуванням зарубіжного досвіду функціонування таких систем у постконфліктних ситуаціях. Документ розроблявся спільно з представниками громадських професійних об’єднань фахівців психологічної галузі за активної підтримки спільного проекту Міністерства соціальної політики та Кординатора проектів ОБСЄ в Україні “Відповідь на загрози соціальній безпеці в Україні в умовах конфлікту”.

      З привітальним словом до учасників звернувся Сергій Устименко, заступник Міністра соціальної політики з питань європейської інтеграції, який також розповів про спільний проект Мінсоцполітики та Координатора проектів ОБСЄ в Україні “Відповідь на загрози соціальній безпеці в Україні в умовах конфлікту”.  Про співпрацю України та ОБСЄ в сфері підтримки соціальної безпеки населення розповів Вайдотас Верба, Посол, Координатор проектів ОБСЄ в Україні. Заступник військового аташе Литовської республіки в Україні Міндаугас Бабоніс в своїй промові наголосив, що європейська спільнота цінує та підтримує прагнення українців змінити свою країну та готова продовжувати допомагати нашій країні в формуванні сучасної системи реабілітації, як в рамках діючих проектів, так і за новими напрямками.Олександра Тарасова, начальник Управління у справах ветеранів та учасників АТО Мінсоцполітики наголосила на тому, що психологічна реабілітація учасників АТО є складовою відповідальності держави та суспільства перед своїми захисникам. Після презентації проект Порядку організації психологічної реабілітації та психосоціального супроводу учасників АТО та деяких інших категорій населення, яку зробила Наталія Зарецька, відбулось обговорення, в якому взяли участь експерти та представники зацікавлених органів влади. Свою думку в ході обговорення озвучили Олена Григор’єва, радник Міністра соціальної політики, Анатолій Сичевський, керівник Центру психологічної підтримки ДСНС, Сергій Чижевський, старший офіцер центру психологічного забезпечення Національної Гвардії України, Олег Рой, старший офіцер ГУ морально-психологічного забезпечення ЗСУ, Анатолій Єна, Голова Асоціації психофізіологів України, Оксана Наконечна, Віце-президент Асоціації EMDR Україна, Андрій Карачевський, керівник центру спеціалізованої травматерапії “Інтеграція”, експерти проекту ОБСЄ Людмила Царенко та Тетяна Палієнко, національний менеджер Програми психосоціальної підтримки Міжнародного медичного корпусу Анна Голоктіонова.

    Підсумками обговорення став намір учасників – представників органів державної влади та громадських організацій протягом тижня спільно допрацювати проект документу та додатки до нього. Поради присутніх щодо доцільності визначення термінів окремим пунктом та винесення проекту Порядку на обговорення Міжвідомчої комісії з питань психологічної реабілітації при Державній службі у справах ветеранів та учасників АТО були схвально сприйняті представниками Міністерства. Найближчим часом проект акту буде оприлюднено на сайті Мінсоцполітики для громадського обговорення.

 

Стандартизація соціальних послуг: виклики та перспективи

Система надання соціальних послуг в Україні є важливим інструментом забезпечення соціальної безпеки держави в умовах реформування інститутів державного управління та децентралізації. Суттєвим елементом цієї системи на місцевому рівні має стати практична стандартизація конкретних послуг.

Проблемі стандартизації було присвячено засідання Координаційно – експертної ради з питань соціальної політики Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення МСП і НАНУ, яке відбулося 25 серпня 2016 року.

У засіданні взяли участь: представник сектору з питань соціальної політики ЮНІСЕФ Олександра Чуркіна;  фахівець Інституту Олена Давидюк; представники Асоціації міст України; керівники Управління профілактики соціального сирітства та Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг Міністерства соціальної політики України – Ірина Пінчук та Оксана Суліма; представник Інституту соціальної роботи та управління Лариса Самсонова; експерти недержавних організацій.

Заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук зазначив, що на сьогодні майже усі соціальні послуги стандартизовано, однак проблеми є з практичним застосуванням цієї стандартизації. Взнаки дається відстутність фінасів у місцевих громад та брак фахівців в системі надання соціальних послуг.

Експерти Бюро соціальних та політичних розробок презентували звіт «Аналіз процесів реформування соціального сектору в Україні», що був підготований в рамках контракту з  ЮНІСЕФ  щодо проблеми стандартизації соціальних послуг. Як зазначив Ігор Камінник, секретар Координаційно-експертної ради, керівник групи, що проводила дослідження, система надання соціальних послуг не може бути відірвана від реформ всієї системи соціального захисту. На місцевому рівні соціальний бюджет повинен розглядатися комплексно з єдиним завданням – забезпеченням людського розвитку населення, яке проживає в громадах. Тому, важливою стає розробка нових дієвих моделей системи соціального захисту, які були б зрозумілі на рівні громад. Але це можливо лише за умови об’єднання зацікавлених сторін: Центральних органів виконавчої влади; представників науки; недержавних організацій, міжнародних донорів, представників цільових груп. Для цього, Координаційно-експертна рада, яка діє з 2012 року, проводить реструктуризацію та розширює коло учасників, що дозволить поліпшити роботу з розроблення та впровадження конкретних технічних пропозицій щодо реформ.

Експерт Бюро Ольга Цвілій, презентуючи звіт щодо стандартизації соціальних послуг, відзначила, що в ході інтерв’ювання експерти ставили собі за мету з’ясувати, як представники різних зацікавлених сторін розуміють завдання «стандартизації соціальних послуг», які  функції виконують стандарти, труднощі виникають при їх розробленні та впровадженні, чи є потреба змін у нормативній базі, пов’язаній зі стандартизацією у соціальному секторі, яким чином контролюється дотримання стандартів надавачами послуг тощо.

На осові інтерв’ю було визначено такі засадничі положення щодо бачення стейкхолдерами поняття «стандарту соціальних послуг»:

  1. Стандарт, це мінімальний гарантований державою пакет послуг, нижче цього рівня ніхто не має права надавати послуги;
  2. Доступність послуги має забезпечуватись саме стандартами;
  3. Стандарт забезпечує створення ринку соціальних послуг;
  4. Стандарти важливі, насамперед, в контексті освіти, оскільки значна кількість персоналу персоналу не має фахової освіти, і, відповідно, не завжди розуміє, як правильно надавати послуги.

Інтерв’ювання показало, що поруч із значними перевагами, які надає сандартизація (зокрема в плані уніфікації підходів і методик виконання кожної окремої послуги; чіткого визначення критеріїв відбору отримувачів і комплексу індивідуальних послуг для них; уможливлення розуміння надавачами логіки надання соціальної послуги; уможливлення розрахунку вартості послуги; та, зрештою, сприяння удосконаленню механізму соціального замовлення тощо), є ціла низка недоліків, на яких наголошували респонденти.

Серед цих недоліків зокрема такі:

  • Надання соціальних послуг в сучасних умовах не є повноцінною системою, у зв’язку з чим неможливою є ефективна стандартизація;
  • Відсутність коштів на забезпечення надання соціальних послуг унеможливлює, з одного боку, повноцінний розрахунок вартості послуги, а з іншого – надання її у відповідності до стандарту;
  • «Дефіцит» послуг знижує вимоги до їх якості, зокрема щодо дотримання стандартів.
  • Запропоновані стандартами послуги «по максимуму» часто є фінансово недосяжним для надавачів.

На засіданні було представлено пропозиції щодо розробки Класифікатора соціальних послуг на підставі нової редакції Закону України «Про соціальні послуги».  Було запропоновано матрицю, яка на основі напрямів соціальних послуг, згідно нової редакції ЗУ «Про соціальні послуги»; пропонує оновлений перелік соціальних послуг та види  діяльності, які є складовими кожної послуги, також відображено, як співвідносяться запропоновані  соціальні послуги з соціальними послугами, відповідно до чинного Переліку соціальних послуг.

Під час жвавого обговорення, представники Міністерства соціальної політики надали пропозиції щодо концентрації уваги в ході розробки класифікатора не на видах діяльності, а саме на соціальних послугах (аби визначити, яким чином можна переробити чинні послуги з Переліку).

«Ми не маємо кардинально міняти перелік послуг, деталізуючи і збільшуючи його до простих дій,  ми від цього відійшли у 2012 році. Натомість треба знайти спосіб, не втративши те, що уже зроблено, полегшити роботу всім надавачам», – наголосила Начальник Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг, Оксана Суліма. „Послуги мають з одного боку, відповідати новій редакції Закону, а з другого, не викликати у надавачів послуг труднощів з розумінням, під яку послугу підпадає їх діяльність.” Окремо виділялись послуги, які ближчі за своєю суттю до принципів надання усіх інших послуг, ніж, власне, до послуг: супровід, кризове втручання, влаштування до сімейних форм виховання. Представники Міністерства погодились щодо необхідності переведення цих послуг в інший ранг. «Про влаштування дітей до сімейних форм виховання є багато інших нормативних актів. Стандарт їх практично дублює, тому ми дійсно можемо від нього відмовитись», – сказала Начальник Управління профілактики соціального сирітства Ірина Пінчук.

Підсумовуючи дискусію, учасники засідання погодили наступні кроки щодо вдосконалення Класифікатора:

1)         Підготувати класифікатор соціальних послуг, враховуючи норми проекту нової редакції ЗУ «Про соціальні послуги»;

2)         Переглянути і спростити складні / комплексні послуги, виокремивши з них прості; об’єднати послуги, схожі за основною метою та технологією надання, щоб зменшити плутанину на рівні надавачів;

3)         Запропонувати укрупнення категорій отримувачів соціальних послуг;

4)         Розподілити категорії отримувачів за послугами, взявши за основу укрупнені категорії та нові підходи до визначення СЖО;

5)         Виділити у якості окремих принципів, а не стандартів: ведення випадку/супровід, кризове/екстрене втручання, забезпечення виховання дитини в сім’ї/сімейних формах виховання.

Учасники також обговорили проект Інтегрованої моделі соціального сектора, що був розроблений на взірець моделі людського розвитку ПРООН. Як зазначили учасники така модель дозволяє в перспективі забезпечити комплексне бачення соціальної проблематики громад та країни, вироблення пріоритетів для фінансування соціального сектора (зокрема і соціальних послуг), контроль індикаторів виконання тощо.

За підсумками засідання були визначені наступні завдання, а саме:

  • розробити детальну інтегровану модель соціального сектора, орієнтовану на сім’ю, як базову складову суспільства (маються на увазі не лише сім’ї з дітьми), метою якої є забезпечення людського потенціалу та його розвитку (відштовхуючись від запропонованої Моделі на основі Моделі людського розвитку ПРООН);
  • розробити наскрізні індикатори до Інтегрованої моделі, які б надавали можливість чіткого розуміння щодо забезпечення людського розвитоку, чи навпаки стають йому на заваді. Індикатори в подальшому мають допомагати управлінцям приймати виважені рішення, вони повинні співвідноситись з системою електронного врядування та статистичної звітності;
  • розробити підходи до фінансової пріоритезації (на основі розроблених індикаторів до інтегрованої моделі), для того, щоб дати управлінцям інструмент бюджетного планування в ході вирішення соціальних проблем підпорядкованої їм території.

Розробка відповідних документів має відбуватися в прив’язці до роботи в регіонах (пілоти: Вінниця і Одеса з використанням досвіду Дніпра і Маріуполя), яка допоможе оцінити можливості впровадження Інтегрованої Моделі на місцях. За результатами пілотів необхідно буде розробити План дій щодо впровадження Інтегрованої Моделі в Україні, в цілому.

На основі розроблених документів необхідно надати Мінсоцполітики  Короткострокові рекомендації, а саме: рекомендації щодо удосконалення нормативного забезпечення соціального захисту населення на перехідний період децентралізації; рекомендації щодо проведення фінансової пріоритезації (з урахуванням інтеграційних підходів та розроблених індикаторів); рекомендації щодо втілення Інтегрованої Моделі, через центри інтегрованих послуг, та Довгострокові рекомендації: «План впровадження Інтегрованої моделі» на державному та місцевому рівнях з 2018 року.

 

Людський розвиток – завдання секторальних реформ в Україні

    29 липня в рамках засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики при Науково-дослідному інституті праці і зайнятості населення МСП і НАН України  відбувся круглий стіл«Соціальний сектор як інструмент людського розвитку».

Засідання проходило за підтримки UNICEF в рамках дослідження «Аналіз реформування соціального сектору в Україні», що виконувало Бюро соціальних та політичних розробок. В зустрічі взяли участь представники провідних наукових інституцій, зокрема, Науково-дослідного інституту демографії імені та соціальних досліджень імені В. Птухи НАН України, Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» та НДІ ПЗН Мінсоцполітики та НАН України, представники міністерств, а також низка міжнародних та вітчизняних неурядових організацій, що працюють в соціальному секторі.

    Як зазначила Голова Координаційно-експертної ради (КЕР), Керівник Міжнародного благодійного фонду«Карітас України» Дзвеніслава Чайківська, КЕР вже 3 роки об’єднує фахівців, які працюють в соціальному секторі та займаються питаннями його розвитку. За цей період будо розроблено низку нормативно-правових документів, разом з представниками профільних міністерств та міжнародних організацій вироблено спільне бачення з найгостріших проблем соціального захисту, визначено найпріорітетніші кроки на шляху його реформування.

    Заступник Директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту праці та зайнятості населення Леонід Ільчук зазначив, що експертний майданчик для вироблення спільного бачення, яким є КЕР, показав свою ефективність та знову збирає експертів для обговорення нових підходів до розвитку соціального сектору, зокрема і як інструменту забезпечення людського розвитку.

    Секретар КЕР, керівник експертної групи, що проводила дослідження, Ігор Камінник представив два звіти – «Аналіз зацікавлених сторін (соціального сектору)» та «Аналіз нормативно-правових та стратегічних документів у сфері реформи соціального сектору».

«Нашою метою, – відзначив він, – було проведення роботи для з’ясування хто реформує соціальну сферу, якими принципами та візіями вони керуються, та врешті – яким вони бачать результат своїх реформ. З іншого боку, ми хотіли проаналізувати – а якими власне законами, підзаконними актами тощо регулюється соціальний сектор зараз, які проблеми є з нормативним регулюванням та що робити для їх подолання».

    Аналіз зацікавлених сторін дозволив унаочнити кілька нагальних проблем, реформування соціального сектору. Перша проблема – різні тлумачення терміну «соціальний сектор» та низька координація дій різних зацікавлених сторін. На жаль, зараз в Україні, процес реформування ведеться кількома незалежними один від одного інституціями, кожна з яких має власне, відмінне від інших, бачення майбутнього соціального сектору. Це в свою чергу призводить до появи різноманітних нормативно-правових актів та навіть законів, що протирічать один одному. Така нескоординованість головних реформаторів є однією з найвагоміших перепон, що  веде до безпосереднього  гальмування самої реформи.

    Друга проблема – відсутність спільної ідеологічної платформи у реформаторських груп. Під час моніторингу було виявлено, що дуже часто громадські організації та ініціативи, що фінансуються донорськими структурами, змушені адаптувати свою проектну роботу під вимоги того чи іншого донора. Як наслідок – ідеологія донора, який спорадично розуміється на українському контексті, знаходить своє пряме відображення на розроблених за його фінансової підтримки законах.

    Третя проблема полягає у формалізмі, що призводить до «звітування розробленими законопроектами». Та чи інша громадська організація, чи урядова інституція отримує фінансування та, щоб його виправдати, розробляє нормативно-правові документи, що пізніше не будуть виконуватися. Поступово це перетворює нормативну базу на надзвичайно громіздку та протирічливу структуру.

На підставі опитування, експерти розробили модель соціального сектору як інструменту людського розвитку, відповідно  з доповіддю UNDP 2015 року «Праця в ім’я людського розвитку». Соціальний сектор складається з трьох базових компонентів: Тривалість життя і здоров’я; Знання; Гідний рівень життя.

Ці компоненти взаємопов’язані. Неможливо забезпечити тривалість життя без забезпечення гідного рівня життя, а гідний рівень життя без відповідних знаннь. Тому діяльність реформаторів, які зосереджуються лише на «вузькому клаптику реформування», призводить до погіршення ситуації з людським розвитком.

    В ході дискусії, учасники круглого столу дійшли висновку, що реформа соціальної сфери має відбутися на основі концепції людського розвитку. Учасники також наголосили на необхідності створити спільну координаційну платформу, яка об’єднає основних гравців соціального сектору. Така платформа, на думку Артура Айвазова, голови сектору соціальної політики UNICEF Україна, потребуватиме спільної засадничої бази, що дозволить розробити узгоджений проект системної реформи соціального сектору. В основу такої плаформи буде покладено роботу та досвід КЕР, на базі якої будуть розроблені відповідні моделі та інструментарії, які потім будуть технологічно відпрацьовані у регіонах в якості пілотів. В подальшоу, найбільш успішні будуть впровадженні і закріпленні на рівні нормативно-правових актів для їх екстраполяції на національному рівні. Учасники відзначили, що широке залучення провідних наукових інституцій, вкрай необхідно для побудови збалансованого плану змін, забезпечення їх технологічної відпрацювання та переводу у «традиційну діяльність».

За результатами круглого столу, було вирішено за підтримки UNICEF та Карітас України переформатувати діяльність Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики для забезпечення активної участі наукових інституцій та оперативного впровадження та адвокатування напрацьованих технологій та документів.

Аналіз нормативно-правових та стратегічних документів у сфері

Аналіз процесів реформування соціального сектору в Україні

 

Національні інноваційні системи: стан та шляхи вирішення

 15 червня 2016 року у Комітеті Верховної ради України пройшло слухання з питання «Законодавче забезпечення розвитку Національної інноваційної системи: стан та шляхи вирішення. За ініціативи Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти 14-15 червня 2016 року у Верховній Раді України було відкрито виставку наукових досягнень Національної академії наук України та національних галузевих академій наук. Відкриття виставки відбулося у вівторок 14 червня за участі Голови Верховної Ради України Андрія Парубія, Першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Олександра Співаковського, Президентів академій наук України.

PM521image002

Голова Верховної Ради України Андрій Парубій привітав учасників виставки наукових досягнень Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, розгорнутої у кулуарах Парламенту та висловив переконання, що «у нашої держави є потужний науковий потенціал, українці причетні до багатьох сучасних міжнародних відкриттів та працюють у командах передових науковців». А. Парубій зазначив, що Верховна Рада України дбає про розвиток вітчизняної науки. Зараз на розгляді у парламенті знаходяться два важливих законопроекти – це зміни до Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність» та проект змін до Державного бюджету України на 2016 рік щодо підвищення державної підтримки Національної академії наук України та національних галузевих академій наук. «Цей законопроект покликаний збільшити видатки державного бюджету на науку, його розгляд досі триває у профільному Комітеті», – сказав Голова Парламенту. Він побажав науковцям успіху і наснаги та пообіцяв, що «Парламент усіма силами підтримуватиме українських науковців і освітян».

PM93image001

Організатором першої виставки досягнень Національної академії наук України у Верховній Раді України виступив Перший заступник Голови Комітету з питань науки і освіти Олександр Співаковський. «Дуже важливо, що ми знайшли спільний майданчик для спілкування. Національна академія наук, галузеві академії наук будуть зустрічатися тут, у Верховній Раді України. Коли народні депутати України голосують за бюджет, вони фактично голосують за інвестиції в науку. Ми спроможні створювати startups, створювати фундаментальну складову, а головне, ми повинні залишати наших молодих людей, наш людський капітал в Україні», – заявив Олександр Співаковський.

PM93image001

На виставці було представлено такі академії наук як: Національна академія наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія мистецтв України, Національна академія педагогічних наук України та Національна академія аграрних наук України. Відвідувачі мають змогу ознайомитися з досягненнями галузей медицини, видавничої справи, енергетики та енергоефективності, екології та переробки побутових відходів, агропромислового комплексу та продовольчої безпеки. Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» НАНУ, зокрема, представив нові запатентовані медичні інструменти для хірургічних операцій, за допомогою яких було врятовано понад 600 українських бійців з зони АТО.

Логічним продовженням оглядової частини інноваційних досягнень стало обговорення питань розвитку інноваційних систем в Україні. Активну участь в обговоренні продемонстрували представники Академії наук України Антон Наумовець  Перший віце-президент Національної академії наук України та Валерій Геєц доктор економічних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України. Вони наочно показали наукові інноваційні досягнення, які втілені в практику не тільки в Україні, а й за кордоном. Представники ВНЗ України продемонстрували досягнення науки і інновацій через діяльність технопарків.

Від НДІ ПЗН Мінсоцполітики і НАН України в обговоренні питань щодо створення інноваційних систем взяв участь заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук. Він акцентував увагу на застосуванні сучасних соціальних технологій з метою подальшого розвитку соціальної сфери України.

Іноваційні системи у сфері соціального розвитку України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток дуальних освітніх програм підготовки фахівців у галузі прикладних наук: досвід Німеччини для університетської освіти в Україні

   В період з 02.06.2016 по 04.06.2016 р. проходила міжнародна експертна зустріч на тему: «Розвиток дуальних освітніх програм підготовки фахівців у галузі прикладних наук: досвід Німеччини для університетської освіти в Україні»

Експертна зустріч проводилася Національним лісотехнічним університетом України, всеукраїнською громадською організацією «Українська Асоціація Маркетингу» (ВГО УАМ) у партнерстві з Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні (Німеччина) в рамках проекту «Впровадження системи дуальної освіти в Україні».

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

    На зустрічі були присутні представники відповідних освітніх установ різних міст України (Києва, Львова, Сум, Харкова та ін.), роботодавців із різних регіонів України, представники безпосередньо Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні, а також освітніх установ Німеччини (за допомогою інтернет-відеозв’язку Skype).

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

    Від Інституту в роботі експертної зустрічі брав участь провідний науковий співробітник відділу робочих місць,  профорієнтації та підготовки кадрів МАКСИМ ДРОЗАЧ. Він виступив в рамках дискусії на тему «Дуальна освіта: що слід зробити сьогодні заради кращої якості освіти завтра») яка була присвячений окремим аспектам впровадження дуальної системи освіти і навчання в галузі вищої та професійної освіти і можливостям поєднання відповідного досвіду сфер професійної та вищої освіти, зокрема щодо використання наставництва при організації учнівства, стажування та проходження практики.

    У своїх виступах та під час дискусій учасниками зустрічі були висвітлені питання якості освіти та перспективних програм запровадження дуальної освіти у вищих навчальних закладах України. Участь в експертній зустрічі дозволила отримати інформацію, яка буде корисною для подальших наукових досліджень НДІ праці і зайнятості населення.

Виберіть мову:

Усі сторінки сайту