Святкування Сторіччя Міжнародної організації праці (МОП)

11 квітня 2019 р.  у м. Києві відбулося святкування сторіччя Міжнародної організації праці (МОП), (пряма Веб-трансляція на весь світ у рамках 24-годинного Всесвітнього веб-марафону).  Від Інституту у заході взяв участь В. о. директора Інституту Леонід Ільчук.

Довідково. Міжнародна організація праці (МОП), одна із найстаріших міжнародних міжурядових організацій, була заснована у 1919 році згідно з Версальським мирним договором.

У 1946 році МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. МОП розробляє міжнародні трудові норми у формі конвенцій і рекомендацій, що встановлюють мінімальні стандарти основних трудових прав: свободу асоціації, право на організацію, ведення колективних переговорів, заборона примусової праці, гендерна рівність тощо. Основними стратегічними цілями МОП є сприяння реалізації основоположних принципів та прав у сфері праці, створення більш широких можливостей для жінок та чоловіків з метою забезпечення гідної зайнятості та отримання належної заробітної плати, підвищення ефективності соціального захисту для всіх верств населення, а також зміцнення трипартизму та соціального діалогу. Статут МОП базується на 2-х основних принципах – універсальності та тристороннього представництва. Універсальність означає, перш за все, можливість вступу до Організації будь-якої держави, яка погоджується виконувати зобов’язання відповідно до Статуту. Якщо цей принцип є характерним для більшості міжнародних організацій, то принцип тристороннього представництва є особливістю лише МОП. Ця Організація є єдиною у системі ООН, в якій представники роботодавців і працівників – соціальні партнери мають однакове з представниками уряду право голосу у формуванні її політики та програм діяльності.

На сьогодні членами МОП є 185 держав. Основними органами МОП є Міжнародна конференція праці, Адміністративна рада та розташований у Женеві постійний Секретаріат – Міжнародне бюро праці (МБП). Генеральний директор МБП – Гай Райдер (Великобританія). Вищим керівним органом МОП є Міжнародна конференція праці, яка збирається раз на рік у Женеві. Конференція розробляє та приймає міжнародні конвенції та рекомендації, ухвалює бюджет та програму роботи Організації, обирає Адміністративну раду МОП, слугує форумом для обговорення актуальних проблем у соціально-трудовій сфері. Виконавчим органом МОП є Адміністративна рада, яка обирається терміном на 3 роки, складається з 28 представників урядів, 14 представників роботодавців, 14 представників працівників. Адміністративна рада, що збирається тричі на рік, розробляє програму діяльності та бюджет Організації, які в подальшому виносяться на розгляд Міжнародної конференції праці.

За часів своєї діяльності МОП ухвалила понад 190 конвенцій (міжнародні угоди, які підлягають ратифікації державами-членами Організації) і 202 рекомендації. Щорічно МОП витрачає близько 130 млн. дол. США для запровадження в країнах-членах МОП окремих проектів технічної допомоги.
На даний час МОП здійснює понад 1000 програм технічного співробітництва більш ніж у 80 країнах світу. Пріоритетними напрямками технічного співробітництва є реалізація програми гідної праці на національному рівні, реформування трудового законодавства, впорядкування трудових відносин і вирішення спорів, зміцнення потенціалу організацій роботодавців та профспілок при укладанні колективних договорів. Діяльність МОП зосереджується на наступних темах: викорінення дитячої та примусової праці, гідна праця для жінок та чоловіків, економічний та соціальний розвиток, ліквідація безробіття, рівність та усунення дискримінації, ВІЛ/СНІД у сфері праці, законодавство у сфері праці, трудова міграція, соціальний захист, працевлаштування молоді, безпека на робочих місцях.

В рамках МОП проводяться регіональні конференції, діють галузеві комітети, які опікуються проблемами окремих секторів економіки. При МОП діє Міжнародний інститут соціально-трудових проблем (Женева) та Міжнародний навчальний центр (Турін).

Україна є членом МОП з 12.05.1954 року та ратифікувала понад 60 конвенцій МОП. За часів незалежності Україна двічі обиралася до складу Адміністративної ради – на період 1996-99 рр. та 1999-2002 рр. Ключовим елементом співпраці України та МОП є Програма гідної праці МОП. Вона визначає пріоритети державної соціальної політики, програм дій багатьох організацій профспілок та роботодавців та охоплює основні сфери ринку праці, в тому числі сприяння зайнятості, викорінення дитячої праці та запобігання торгівлі людьми, реформування трудового законодавства та соціального забезпечення, запобігання поширенню ВІЛ/СНІД у сфері праці, посилення превентивної культури охорони праці, сприяння реалізації основоположних принципів і прав у сфері праці. Протягом останніх років в Україні за допомогою МОП було реалізовано 8 проектів спільно з Програмою Розвитку ООН, 2 проекти спільно з Об’єднаною програмою ООН з ВІЛ/СНІД та Фондом ООН в сфері народонаселення та 1 проект у співпраці з Міжнародною організацією з міграції. За роки незалежності в Україні реалізовано понад 30 проектів і програм МОП. Наразі, Програма гідної праці в Україні охоплює 7 проектів і програм на загальну суму близько 10 млн. дол. США.

 

 

Проблеми формування заробітної плати у бюджетній сфері та на державних підприємствах

10 квітня 2019 року у Комітеті з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення відбулися слухання на тему: «Проблеми формування заробітної плати у бюджетній сфері та на державних підприємствах»

Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення відповідно до плану роботи на період десятої сесії Верховної Ради України восьмого скликання провів 10 квітня поточного року слухання на тему: «Проблеми формування заробітної плати у бюджетній сфері та на державних підприємствах».

У заході взяли участь народні депутати України, представники Міжнародної організації праці, центральних органів виконавчої влади, Рахункової палати України, Пенсійного фонду України, всеукраїнських об’єднань профспілок та організацій роботодавців, органів місцевої влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації та інших.

Відкриваючи слухання, Перший заступник голови Комітету Сергій Каплін зазначив, що роль держави як суб’єкта регулювання сфери оплати праці є визначальною для всіх сфер економіки та показовою для приватного сектора в питаннях формування ціни людської праці. Проте, сьогодні в країні існує глибока диспропорція між високою вартістю життя і низькою ціною праці. Як наслідок, Україна посідає останнє місце в Європі за рівнем трудових доходів громадян – у 2018 році українська середньомісячна зарплата становила 8 865 грн. або 277 євро і перевищила тільки мінімальну зарплату в Болгарії – 261 євро – найнижчу серед країн Європейського Союзу.

В свою чергу народні депутати – члени Комітету Наталія Веселова і Олександр Дроздик відмітили, що в сфері прямого і безпосереднього впливу держави – бюджетних галузях освіти, науки, культури, охорони здоров’я, надання соціальної допомоги, середньої і нижньої ланок державного управління тощо, де зосереджено більше 37% загальної чисельності штатних працівників, переважна більшість яких є висококваліфікованими спеціалістами з вищою фаховою освітою, заробітна плата впродовж багатьох років є значно нижчою за середню по країні. Причиною цього є, насамперед, залишковий принцип фінансування бюджетних галузей, відсутність системного реформування інституціонального механізму формування заробітних плат у бюджетній сфері, а також встановлення штучно занижених розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, які є основою формування оплати праці в бюджетній сфері.

Підтримуючи позицію попередніх учасників, Голова Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні Григорій Осовий зазначив, що наслідком останніх законодавчих змін у сфері трудового законодавства та використання занижених розмірів державних соціальних стандартів стало скорочення співвідношення між заробітною платою працівників низької кваліфікації та професіоналів і загальна компресія Єдиної тарифної сітки. Відтак, відбувається систематична недоплата працівникам бюджетної сфери порівняно з оплатою праці з аналогічними характеристиками в небюджетній сфері та нівелювання престижності роботи в державному секторі.

Як не прикро, але навіть в умовах триваючого п’ятий рік поспіль військового конфлікту на Сході України проблема низького рівня заробітної плати актуальна і для оборонної сфери. Про незадовільну ситуацію з оплатою праці працівників Збройних Сил України та негативні наслідки цього поінформував присутніх начальник Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України, полковник Олександр Бікчантаєв.

Також учасники слухань відмітили, що поряд з поширенням тенденції до зрівнялівки в оплаті кваліфікованої та некваліфікованої праці серйозною проблемою в Україні залишається поглиблення нерівності в оплаті праці у різних видах економічної діяльності та регіонах, між підприємствами та в межах одного підприємства. Співвідношення лише в посадових окладах між працівником основної професії і керівником сягає 1:200, і стосується це, як не прикро, саме сфери державного регулювання питань зарплати.

За результатами аналізу, проведеного Офісом з фінансового та економічного аналізу у Верховній Раді України, найвищі середньомісячні заробітні плати у керівників підприємств нафтогазового сектору України (більше 32 тис. євро), Польщі (близько 27 тис. євро) та Великої Британії (близько 19 тис. євро), але при цьому рівень перевищення над середньою заробітною платою по країні кардинально різний: в Україні – 146 разів (2017 р.), у Польщі – 39 разів, у Великій Британії – 13 разів. Диспропорція між середньою оплатою праці по країні та зарплатою керівника нафтогазового підприємства в середньому у 8 разів більша в Україні, ніж в інших країнах.

Під час активної дискусії щодо ситуації з оплатою праці в державному секторі країни представники наукових установ також наголосили на існуванні сьогодні нагальної потреби в удосконаленні механізму регулювання заробітної плати, відмітивши при цьому необхідність розробки стратегічної концепції реформування оплати праці у цій сфері, яка має бути комплексною, фундаментально виваженою та погодженою з усіма верствами українського суспільства. Від Інституту в дискусії взяв участь В.О. Директора Інституту Леонід Ільчук.

За результатами проведення слухань на найближчому засіданні Комітету буде схвалено відповідні рекомендації Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та місцевим органами виконавчої влади.

Засідання робочої групи з розробки професійного стандарту “Фахівець із соціальної роботи”

    10 квітня 2019 року в приміщенні Інституті відбулося засідання робочої групи з розроблення проекту професійного стандарту «Фахівець із соціальної роботи». На засідання прибули представники: Міністерства соціальної політики України; науковці; надавачі соціальних послуг; громадянського суспільства.

    Відкрив засідання В. о. директора Інституту Леонід Ільчук. Він наголосив на важливості розробки даного проекту професійного стандарту із врахуванням попередніх помилок та зауважень з боку освітянської спільноти. Акцентована увага на важливості активної діяльності самої робочої групи від якої залежить якість самого проекту.

   Завідувач відділу удосконалення професійно-класифікаційних та професійно-кваліфікаційних систем Ірина Терюханова подякувала членам робочої групи за активність і бажанні працювати над проектом професійного стандарту, адже він потрібен насамперед громадянам України, які працюють у сфері надання соціальних послуг.

    З презентацією щодо порядку розроблення професійних стандартів виступила науковий співробітник Надія Паршина.

Після завершення презентації члени робочої групи активно включилися до напрацювання трудових функцій за проектом професійного стандарту «Фахівець із соціальної роботи»

Експрес-огляд діяльності соціальних інспекторів за ІV квартал 2018 року (за матеріалами Мінсоцполітики)

Експрес огляд

Урядом схвалено рішення щодо запровадження міжнародної ініціативи «Громада, дружня до дітей та молоді» (за матеріалами Мінсоцполітики)

     20 березня 2019 року на засіданні Уряду схвалено проект Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про охорону дитинства» щодо реалізації міжнародної ініціативи «Громада, дружня до дітей та молоді» та «Про внесення зміни до розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (щодо додаткових надходжень до бюджетів міст та об’єднаних територіальних громад, які приєдналися до міжнародної ініціативи «Громада, дружня до дітей та молоді»)» із дорученням доопрацювати нормативні акти у встановлений термін. Прийнятим рішенням пропонується доповнити Закон України «Про охорону дитинства» нормою щодо запровадження міжнародної ініціативи «Громада, дружня до дітей та молоді», спрямованої на реалізацію базових прав дитини, визначених Конвенцією про права дитини, отримання додаткових надходжень до бюджетів міст, об’єднаних територіальних громад, які приєднались до цієї ініціативи та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визнані кандидатами на отримання статусу «громада, дружня до дітей та молоді», отримали чи підтвердили статус «громада, дружня до дітей та молоді». Під час виступу Міністр соціальної політики України Андрій Рева зазначив про те, що Урядом постійно здійснюються послідовні кроки щодо благополуччя різних верств населення та підтримки громад. Так, Україна в березні 2018 року приєдналась до глобальної ініціативи «Громада дружня до дітей та молоді», підписавши відповідний Меморандум про між Урядом України, Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та партнерами ініціативи. «Громада дружня до дітей та молоді» – це глобальний рух, який об’єднує державу, місцеву владу, громадянське суспільство, бізнес для розвитку добробуту дітей. Це гарантія та практичний інструмент для комплексного забезпечення інтересів дітей та молоді», – заявив Міністр. Він зазначив про те, що 1 червня 2018 року було проведено перший всеукраїнський форум муніципалітетів «Громада дружня до дітей та молоді» під головуванням Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, де було офіційно анонсовано про приєднання України до цієї ініціативи та окреслено напрямки майбутньої підтримки громад. Залежно від місцевих проблем, громада обирає пріоритетні для себе напрями діяльності для забезпечення реалізації прав дітей. «Сьогодні ми маємо перші результати впровадження ініціативи в України. Так, бажання щодо приєднання до ініціативи висловило понад 160 міст та об’єднаних територіальних громад. І цей перелік продовжує збільшуватись. 22 громади було обрано як пілотні громади для реалізації ініціативи, 15 з яких стали кандидатами на здобуття статусу «Громада дружня до дітей та молоді, – заявив Андрій Рева – Вже сьогодні можна говорити про практичні заходи, що виконуються в рамках ініціативи пілотними громадами за власні кошти. В першу чергу, це заходи з розвитку соціальних послуг. Наприклад, послуги раннього втручання для дітей з інвалідністю, запровадження міської мобільної служби домашніх візитів для сімей, які виховують дітей з групи ризику, чи розвиток громадського простору для дітей – парки, гуртки, чи навіть фінансування інноваційних підходів до підтримки родин з дітьми, як “няня на годину», – повідомив урядовець. В минулому році Уряд, прийнявши постанову Кабінету Міністрів України від 30.05.2018 № 427, затвердивши ініціативи із запровадження низки заходів, спрямованих на підтримку відповідального батьківства, створення належних умов щодо виховання дітей в родинах, зокрема підтримку міст та об’єднань територіальних громад, які долучилися до міжнародної ініціативи «Громада, дружня до дітей та молоді».

Для законодавчого врегулювання цього питання Міністерством соціальної політики підготовлено зміни до Закону України «Про охорону дитинства» та Бюджетного кодексу України.

Метою розробки проектів актів є забезпечення стимулювання громад до створення умов для розвитку дітей та молоді, підтримка відповідального батьківства через отримання додаткових надходжень містами та об’єднаними територіальними громадами, яких визнано кандидатами на отримання статусу «Громада, дружня до дітей та молоді» та яким підтверджено зазначений статус. Ця ініціатива стимулюватиме розвиток місцевої соціальної інфраструктури та формування широкого спектру соціальних, культурних, освітніх та медичних послуг для дітей, сімей та молоді. Так, змінами до Закону України «Про охорону дитинства» пропонується доповнити цей закон нормами щодо: визначення поняття міжнародної ініціативи «Громада, дружня до дітей та молоді»;  надання фінансової підтримки територіальним громадам міст, об’єднаним територіальним громадам, які отримали відповідний статус в рамках міжнародної ініціативи; встановлення Кабінетом Міністрів України порядку отримання містами та об’єднаними територіальними громадами відповідних статусів. Внесення змін до Бюджетного кодексу України полягає у одноразовому збільшенні частки зарахування ПДФО для бюджетів громад, які отримали один з двох статусів в рамках міжнародної ініціативи. Реалізація актів сприятиме розвитку послуг для дітей та молоді, створенню умов для забезпечення їхньої безпеки, благополуччя, розвитку та реалізації їхніх можливостей, підтримки осіб, які виховують дітей.

Приведення прожиткового мінімуму до належного рівня є головною умовою дотримання прав людини на достатній життєвий рівень

13 березня 2019 року У Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відбулося засідання круглого столу на тему: «Забезпечення належного розміру базового державного соціального стандарту «прожитковий мінімум» як головна умова дотримання прав людини на достатній життєвий рівень». У заході взяли участь представники Міністерства соціальної політики України, всеукраїнських об’єднань профспілок та організацій роботодавців, наукових установ, громадських та правозахисних організацій. Від Інституту взяв участь В.о. директора Інституту Леонід Ільчук, який виступив з доповіддю на тему; «Проблеми формування прожиткового мінімуму та ймовірні шляхи їх вирішення»

Представник Уповноваженого Верховної Ради України з питань дотримання соціальних та економічних прав Олена Степаненко наголосила на актуальності тематики круглого столу, оскільки в умовах систематичного недотримання Урядом вимог законодавства при затвердженні розміру прожиткового мінімуму порушуються права людей на достатній життєвий рівень, інші соціально-економічні права, закріплені Конституцією України, міжнародними договорами.

Під час заходу презентовано основні проблемні аспекти формування прожиткового мінімуму в рамках діючого законодавства та передумови для перегляду основних принципів його визначення з урахуванням міжнародних стандартів та зарубіжного досвіду, які були підтримані учасниками заходу.

Зокрема йшлося про наявну неузгодженість між розмірами  фактичного та законодавчо затвердженого прожиткового мінімуму; відсутність наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення, які б враховували життєво необхідні витрати людини, детермінованих реаліями сучасності; недотримання процедури проведення науково-громадської експертизи вказаних наборів тощо.

Представники громадськості, серед іншого, наголосили на необхідності нормативного врегулювання питання щодо їх залучення до здійснення згаданої експертизи, так як чинне законодавство цього не передбачає.

За результатами заходу напрацьовані спільні рекомендації та пропозиції для Уряду, які в першу чергу стосуються вимог щодо забезпечення встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні з дотриманням порядку, визначеного Закону України «Про прожитковий мінімум».

Міжнародна організація праці відкрила Проект, спрямований на розв’язання проблеми заборгованості з виплати заробітної плати, встановлення мінімальної зарплати та рівного винагородження

12 березня 2019 року В. о. директора Інституту Леонід Ільчук взяв участь в офіційному відкритті дворічного Проекту Міжнародної організації праці «Оплата праці в Україні: технічна допомога задля подолання заборгованості із заробітної плати, встановлення мінімальної зарплати та рівного винагородження».

Презентації відкрила заступник міністра соціальної політики України з питань євроінтеграції Олександра Чуркіна

Презентацію Проекту здійснено Національним координатором МОП в Україні Сергієм Савчуком за участі  Старшого спеціаліста з питань умов праці/ ґендерної рівності Групи технічної підтримки з питань гідної праці Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи (Будапешт) Маріко Оучі, Програмного офіцера з питань міжнародних трудових стандартів, прав на робочому місці та гендерної рівності Міжнародного навчального центру МОП Олени Важинської, Урядового уповноваженого з питань гендерної політики Катерини Левченко, представників Міністерства соціальної політики України, профспілкових об’єднань і організацій роботодавців. Впровадження започаткованого Проекту проводиться в рамках реалізації Програми гідної праці для України, підписаної МОП і Україною у 2016 році, та спрямовано на сприяння в забезпеченні таких результатів:

– досягнення тристоронньої домовленості щодо «дорожньої карти» розв’язання проблем заборгованості з виплати заробітної плати й початок її реалізації;

– створення механізму встановлення мінімальної заробітної плати згідно з Конвенцією МОП № 131 про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються;

– ініціювання внесення змін до законодавства, які забезпечать рівне винагородження за рівноцінну працю.

Під час заходу відбулося активне обговорення ситуації, яка склалася з оплатою праці в Україні, зокрема, причин та наслідків тривалого невирішення проблеми заборгованості з оплати праці, підвищення розміру мінімальної заробітної плати, необхідності реформування системи оплати праці в бюджетній сфері, нагальної потреби у забезпеченні справедливого розподілу результатів праці і розвитку соціального діалогу у регулюванні питань заробітної плати.

 

Регулювання дотримання рівності та недискримінації у доступі до праці, надання послуг та соціального забезпечення

7 березня 2019 року в приміщені МБФ «Карітас України»: вул. Шота Руставелі 16, відбулася експертна нарада щодо оцінки стану впровадження Україною антидискримінаційних Директив ЄС «Регулювання дотримання рівності та недискримінації у доступі до праці, надання послуг та соціального забезпечення»

З вітальним словом виступили: Заступник Міністра соціальної політики України з питань Європейської інтеграції Олександра Чуркіна та Генеральна секретарка МЮФ «Карітас України» Дзвеніслава Чайківська

В заході взяли участь громадські діячі, керівники Директоратів та спеціалісти, відповідальні за питання європейської інтеграції Міністерства соціальної політики України, Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції, Центральних органів виконавчої влади, В.о. директора НДІ ПЗН Мінсоцполітики і НАН України Леонід Ільчук, науковці  Центру проблем імплементації європейського соціального права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, експерти Коаліції протидії дискримінації, Представництва делегації Європейського Союзу в Україні, Захід підготовлений Бюро соціальних та політичних розробок за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках грантового компоненту проекту «Громадська синергія»

Основні досягнення у соціальній сфері та перспективи розвитку – засідання колегії Міністерства соціальної політики України (за матеріалами Міністерства)

28 лютого 2019 року в місті Києві відбулось засідання колегії Міністерства соціальної політики України на тему «Основні досягнення у соціальній сфері та перспективи розвитку». Засідання пройшло за участі Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, Міністра соціальної політики Андрія Реви, голови Київської облдержадміністрації Олександра Терещука, керівників центральних органів виконавчої влади, представників органів соціального захисту населення з усіх регіонів країни, представників місцевого самоврядування та наукових установ.

Під час заходу були обговорені нагальні питання соціальної сфери, підбиті підсумки роботи за минулі період та окреслені завдання на перспективу, відбувся обмін думок між учасниками заходу щодо різних соціальних проектів, які впроваджуються в різних регіонах України.

Пропонуємо до Вашої уваги текст виступу Міністра соціальної політики України на засіданні колегії «Основні досягнення у соціальній сфері та перспективи розвитку».

Пропонуємо до Вашої уваги текст виступу Міністра соціальної політики України на засіданні колегії «Основні досягнення у соціальній сфері та перспективи розвитку». 

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановні члени колегії!

Шановні учасники засідання!

В ці дні виповнюється рівно 5 років, коли після Революції Гідності було сформовано уряд, який розпочав системні реформи в Україні. Подолати відчуження людини від влади, забезпечити верховенство права, можливість реалізації талантів і здібностей кожного, повернути громадянам відчуття власної гідності і гордості за свою країну – ось основні вимоги Майдану, що стали стратегічними цілями влади, і які на практиці уряд Гройсмана втілює ось уже третій рік поспіль. Шлях реформ не є простим. Цей шлях не усіяний пелюстками троянд і тих, хто має мужність ним іти чекають не бурхливі оплески і овації вдячних прихильників, але гостра критика, нерозуміння і розчарування тих, хто сподівався, що все влаштується само собою без будь яких зусиль з їхнього боку, лише за помахом чарівної палички. Складні виклики, з якими стикнулася країна, вимагають від нас з вами професійних відповідей на питання, які хвилюють суспільство. І справжні відповіді не мають нічого спільного ні з популізмом, ні з дилетантизмом, ні з авантюризмом.

І я хочу сьогодні вас запевнити, що саме так працює наша система – система соціального захисту населення. Напередодні колегії аналітична платформа VoxUkraine визнала Міністерство соціальної політики України кращим серед міністерств в реалізації реформ уряду за підсумками 2018 року.

Така висока оцінка з боку провідних фахівців України є результатом нашої з вами спільної роботи і не могла бути досягнутою без тісної взаємодії між міністерством і регіонами, іншими центральними органами виконавчої влади системи соціального захисту України. Ми мали можливість працювати три роки, це з одного боку – велика відповідальність, а з іншого – можливість реалізувати складні завдання, які б докорінно змінювали систему праці, зайнятості та соціального захисту і створювали для людей надійні гарантії їх добробуту.Ми поставили собі завдання знизити в країні бідність, покращити доступність населення до суспільних послуг, а для цього ми розробляємо нову систему соціально-трудових відносин, запроваджуємо нові та модернізуємо державні соціальні програми та розвиваємо спроможність громад у наданні послуг у сфері соціального захисту.

Реформування сфери праці з огляду на комплекс питань є нагальним для завдань захисту працюючого населення і потребує зближення правового поля України та країн ЄС. В довгостроковій перспективі приведення умов бізнесу та підприємництва до європейських стандартів сприятиме безумовному дотримання законодавства з праці, що в свою чергу забезпечить створення безпечних умов праці, легалізацію зайнятості та детінізацію доходів населення, упорядкування та цивілізацію атипових форм зайнятості.

Однак люди потребують захисту вже сьогодні. Уряд починав свою роботу, коли мінімальна заробітна плата становила 1378 гривень. І при зростанні економіки на рівні 3 % досягнення цілей гідної праці ставало малоймовірним.

Уряду за 3 роки своєї роботи вдалося збільшити мінімальну заробітну плату в 3 рази, до 4173 гривні і ми будемо проводити подальшу політику підвищення ціни робочої сили в країні. Зростала і середньомісячна заробітна плата. У 2018 році вона збільшилась на 24,8 % істановила 8 865 гривень,а реальна за цей час збільшилась на 12,5 %, тобто перевищила зростання споживчих цін.

Подальшими резервами підвищення рівня оплати праці є пришвидшення розвитку економіки та легалізація відносин у сфері зайнятості та оплати праці. Ми повинні викорінити нелегальну працю як явище, формувати культуру захищеної праці, тим самим надати захист працюючим людям та встановити рівні умови ведення бізнесу. В минулому році Урядом затверджено заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення, впроваджено новий порядок контролю за додержанням законодавства про працю і зайнятість, який передбачає передачу повноважень органам місцевого самоврядування. Перші результати ми маємо. На кінець 2018 року чисельність застрахованих осіб становила 13,2 млн осіб, що на 403 тис. осіб більше порівняно з початком року.

Станом на сьогодні працює 546 інспекторів праці органів місцевого самоврядування. На сьогодні 121 місто обласного значення із 149-ти взяли на себе повноваження з контролю у сфері праці, ще 370 ОТГ. Але все ще 28 міст обласного значення тримають форпост, не беручи повноважень, і продовжують вголос «захищати» нелегальний бізнес, позбавляючи тисячі людей на соціальний захист та мільйонних доходів міських бюджетів.

Але в цілому цифри свідчать про свідому позицію мерів та керівників територіальних громад. Ми почуємо сьогодні виступи керівників регіонального підрозділу Держпраці та мерів міст, які проблемні питання стоять перед тими, хто взявся боротись за чесні прозорі стосунки між людиною, державою і бізнесом. Ми продовжимо роботу з легалізації зайнятості, реформуючи трудове законодавство. Спільно з сторонами соціального діалогу ми завершуємо підготовку нової Генеральної Угоди на термін до 2021 року, де визначені узгоджені цілі та принципи проведення системних реформ у соціальній сфері. У 2018 році вперше з 2013 року ситуація на ринку праці мала чітку позитивну динаміку щодо зростання зайнятості та зниження безробіття.

Так, за 9 місяців минулого року збільшилась чисельність  зайнятого населення на 185 тис. осіб до 16,4 млн осіб і скоротився рівень безробіття з 9,4 % до 8,6 %. В багатьох регіонах роботодавці відчувають брак кадрів, все частіше звертаються до центрів зайнятості для пошуку працівників. Станом на січень 2019 року в Державній службі зайнятості було 143 тисячі вакансій.

Статистика свідчить, що при пропозиції заробітної плати від мінімальної до 6-7 тисяч, цей пошук не завершується успіхом, укомплектування йде з заробітної плати 9 тис і вище. Це свідчить про реальну ціну робочої сили і є відповіддю на питання чи повернуться люди, коли буде пропозиція роботи з гідною оплатою праці? Нам треба долати існуючий дефіцит гідної праці шляхом  створення нових робочих місць або модернізації існуючих з високою заробітною платою. В Україні працівників з найпростішими професіями більше 30%, тоді як, наприклад, в Угорщині, Словаччині або Чехії їх частка удвічі менша. Разом з тим, проблема безробіття набуває все більш  індивідуального характеру, коли людині необхідна більш глибока допомога у пошуку постійної роботи аби вона щоразу не поверталася до служби зайнятості за допомогою. Саме тому ми розпочали спільно з МОП за участю фахівців з європейських країн реформу державної служби зайнятості, які готують персонал до виконання нових функцій.

З січня 2019 року у роботу центрів зайнятості впроваджується нова послуга роботи з клієнтами – кар’єрний радник. Цей спеціаліст надаватиме індивідуальні послуги планування кар’єри з тим, щоб розв’язати проблему людини більш глибоко, надати всебічну допомогу у довгостроковому працевлаштуванні людини, можливо завдяки зміні професії. В результаті – ми повинні отримати нову, сервісно орієнтовану службу, з широким меню інформаційних послуг та активних програм зайнятості, значно розширити коло людей, яким надані професійні послуги – як дистанційно, так і при зверненні до служби.

Ми почуємо сьогодні від фахівців регіональних центрів зайнятості як відбуваються ці зміни. Поряд з цим в умовах значних масштабів трудової міграції перед Міністерством постала проблема дотримання трудових прав та соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном. В минулому році Міністерством активізовано переговорний процес з укладення двосторонніх міжнародних договорів у сфері трудової міграції з такими країнами як Болгарія, Литва, Словенія, Фінляндія та Хорватія. 7 грудня 2018 року було укладено Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Литовської Республіки про працевлаштування та співробітництво у сфері трудової міграції, яка може стати дієвим механізмом запобігання нелегальній праці, гарантій пенсійного забезпечення, дозволить запровадити систему моніторингу трудової міграції між двома країнами. Уряд Володимира Борисовича Гройсмана взяв на себе відповідальність реалізувати пенсійну реформу.

Завдяки комплексності її планування ми змогли успішно збільшити як доходи Пенсійного фонду так і підвищувати пенсійні виплати.Збільшення числа учасників системи соціального страхування та зростання офіційних зарплат сприяло наповненню Пенсійного фонду.Так до бюджету Пенсійного фонду за 2018 рік надійшло 352,2 млрд грн, з яких власні надходження склали 202,1 млрд грн, що на 43,2 млрд грн більше у порівнянні з 2017 роком. Тобто ми фактично подвоїли власні надходження порівняно з 2016 роком. На 2019 рік передбачено, що власні надходження Пенсійного фонду України порівняно з 2018 роком зростуть на 23,6 млрд грн або на 11,4 %. Крім цього, до Пенсійного фонду зараховано також 8,4 млрд грн коштів від пільгового розмитнення «євроблях», який діяв 3 місяці. Зростання доходів дало можливість підвищити розміри виплат пенсіонерам. З січня 2018 року перераховано пенсії для понад 540 тис. військовослужбовців. Середній розмір підвищення становив 1 476 грн. З 1 січня цього року реалізовано другий етап підвищення, пенсії зросли на 763 гривень. З січня 2019 року підвищено розмір мінімальної пенсії для осіб, старше 65 років, на 172 грн до 1669 гривень.

Також відбудеться підвищення мінімальної пенсії за віком для інших пенсіонерів у зв’язку з підвищення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, до кінця року вона становитиме 1638 гривень. У березні цього року буде проведено першу автоматичну індексацію пенсій, далі це буде здійснюватися на постійній основі. Пенсії буде підвищено на 17 %. У разі, якщо підвищення не досягне 100 гривень, буде здійснюватись доплата до зазначеного розміру. Після перерахунку середня пенсія складе 3133 гривні, що більше порівняно з листопадом минулого року на 556 гривень. Разом з цим, окремі категорії пенсіонерів, які повністю виконали умови пенсійного страхування, але мають найнижчі пенсії отримають додаткові виплати у розмірі 2410 грн як сума компенсації втрат від інфляції протягом 2015-2016 років.

Пенсійний фонд України повністю готовий провести ці виплати. Прошу керівника Пенсійного фонду забезпечити широку роз’яснювальну роботу в регіонах щодо індивідуальних перерахунків пенсій, наблизити послуги до місць проживання людей та забезпечити належну роботу «гарячої лінії» Пенсійного фонду. Ще одна сфера, якій ми приділяли значну увагу протягом усіх трьох років, це – Програма житлових субсидій. Підвищення цін і тарифів на газ та житлово-комунальні послуги поставило перед нами завдання зробити нову систему адміністрування субсидій – без довідок і одночасно адресною. Лише у 2018 році двічі було змінено порядок надання житлових субсидій. Ми впорядкували систему з точки зору адресності їх надання, створили Єдиний державний реєстр отримувачів житлових субсидій, до якого відкрито доступ до даного сервісу для всіх українців. В цьому році ми запроваджуємо надання субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, що сприятиме стимулюванню заходів з енергоефективності.

Монетизація діятиме у 2 моделях монетизації, які будуть діяти паралельно: 1) перерахування коштів на центральному рівні на банківський рахунок в Ощадбанку зі спеціальним режимом використання з подальшим їх спрямуванням на оплату житлово-комунальних послуг; 2) надання житлових субсидій готівкою безпосередньо одержувачу.

Завдання органів соціального захисту населення – забезпечити своєчасне призначення житлових субсидій та впровадження встановленого механізму надання житлових субсидій у грошовій формі. Ще один блок питань, де ми досягли успіху – це переведення усіх соціальних програм на реалізацію за принципом «гроші ходять за людиною». Три роки назад ми розпочали роботу і наразі за цим принципом ми успішно реалізуємо адресні програми, які якнайкраще враховують потреби людей.  Одними з них є програми підтримки учасників АТО та членів їх сімей. Протягом 3-х років за новим принципом було надано 2 132 особам було надано компенсації для придбання квартир, з них: – 1876 особам з числа учасників АТО, осіб з інвалідністю І та ІІ груп, сімей загиблих; – 52 учасникам АТО з інвалідністю ІІІ групи з числа внутрішньо переміщених осіб; – 204 людям інвалідністю І та ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав та сім’ям загиблих (у т.ч. афганцям).

Також у 2018 році за принципом «гроші ходять за людиною» змінено механізм надання послуг з психологічної реабілітації учасникам АТО, який передбачає укладання тристоронніх договорів та відшкодування вартості наданих послуг місцевими органами соціального захисту населення щодо організації заходів із психологічної реабілітації. Ще одна програма, що була запроваджена за принципом вільного вибору надавача послуги, є програма забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю. З 2018 року місцеві органи соціального захисту опікуються людьми з інвалідністю, допомагаючи їм підбирати виріб та контролювати процес забезпечення аж до отримання виробу. Як результат – у минулому році обсяг програми склав 1 млрд. 153 млн грн , тоді як у 2017 році – 1 млрд 629 млн гривень, при цьому ми забезпечили усіх, хто потребує засобами реабілітації.

Я хочу подякувати за роботу усім керівникам регіональних органів соціального захисту, які своєчасно укладали договори і освоїли новий порядок забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації. Неприємним моментом стало невиконання Закарпатською і Дніпропетровською областями програми, які повернули бюджет 2,5 мільйони, не забезпечивши при цьому людей з інвалідністю необхідними виробами.

Ще однією реформою, яку реалізує Уряд, є реформа системи інституційного догляду та виховання дітей. В рамках затвердженої Стратегії у 2018 році оптимізовано 59 інтернатних закладів для дітей. Для розвитку сімейних форм виховання другий рік поспіль запроваджена спеціальна субвенція на придбання житла для дітей-сиріт. Придбано: 70 будинків для дитячих будинків сімейного типу, до яких  влаштовано 466 дітей та 829 квартир для 924 осіб з числа дітей-сиріт.

Почали будівництво 9 малих групових будинків; 2 дитячих будинків сімейного типу. На жаль, Дніпропетровська, Житомирська, Одеська, Закарпатська та Київська області у минулому році найбільше повернули коштів у бюджет. Прохання підійти до реалізації у 2019 році програми з більшою відповідальністю і використати передбачені Державному бюджеті на 2019 рік на придбання житла 717,7 млн. гривень.

Особливо звертаю увагу на активізації роботу щодо збільшення охоплення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, сімейними формами виховання, відкриття дитячих будинків сімейного типу повинна супроводжувати тенденція до зменшення числа дітей в інтернатних закладах. Особливо це стосується  Луганської, Донецької, Закарпатської, областей, де цей показник менше 85%. Для попередження соціального сирітства, прийняття якнайкращого рішення в інтересах дитини Законом України було зобов’язано створення в територіальних служб у справах дітей.

 На сьогодні створено лише 119. Прошу обласні державні адміністрації провести роботу з керівниками територіальних громад щодо виконання Закону, особливо Волинської, Київської, та Хмельницької областей, де не створено жодної служби. Створення такої служби у громаді дасть змогу зрозуміти причини проблем у родині, надати усі соціальні послуги для дітей, особливо для дітей з інвалідністю, та сімей з дітьми, наближені до місця їх проживання, і таким чином реалізувати превентивні заходи і не допускати влаштування дітей до інтернатних закладів.

Для територіальної громади – це одна-дві дитини, розв’язати проблеми яких не важко, а в масштабах країни це тисячі дітей, життя яких проходить в інтернатах. Для допомоги українським родинам Урядом запроваджено нові ініціативи:  надання з 1 вересня 2018 року одноразової натуральної допомоги при народженні дитини «пакунок малюка» в межах державної допомоги сім’ям з дітьми; відшкодування з січня 2019 року послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня»; підтримки міст, об’єднаних територіальних громад, які долучилися до міжнародної ініціативи «Громада, дружня до дітей та молоді».

У зв’язку з цим прошу забезпечити впровадження на місцях ініціатив Уряду з підтримки сімей – надання натуральної допомоги «пакунок малюка», відшкодування вартості послуги «муніципальна няня». Прикро констатувати, що через не виконання поставлених завдань у Донецькій області діти позбавлені права на отримання «пакунку малюка». Ще одним результатом роботи є прийняття нової реакції Закону України «Про соціальні послуги».

Для забезпечення єдиного соціального простору, рівних стандартів в обсягах та якості послуг в умовах децентралізації у січні цього року Верховною Радою України прийнято нову редакцію Закону України «Про соціальні послуги». Для реалізації Закону України «Про соціальні послуги» ми будемо працювати у цьому році над розробкою та прийняттям 30 нормативно-правових актів. У цьому законі чітко визначено повноваження щодо надання соціальних послуг на усіх рівнях; перелік базових соціальних послуг, надання яких забезпечується кожним рівнем.

 Органи місцевого самоврядування можуть забезпечити організацію та надання соціальних послуг, у найбільш ефективних спосіб за їх власним вибором, шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг комунального сектора або залучення надавачів недержавного сектора. Для цього необхідно кожній об’єднаній територіальній громаді визначити потреб у соціальних послугах кожної соціальної групи населення та затвердити місцеві програми їх надання. Хочу подякувати тим об’єднаним територіальним громадам, які реалізують свої соціальні функції, і хочу запевнити про всебічну підтримку у їх виконанні. З цією метою Уряд запровадив низку програм, однією з яких є створення служб перевезень людей з інвалідністю (соціальне таксі) в об’єднаних територіальних громадах.

Проведено закупівлю двадцяти п’яти спеціально обладнаних автомобілів. У 2019 році ця програма буде продовжена і буде придбано ще 25 автомобілів для територіальних громад. Четвертий рік поспіль в усіх областях України об’єднані територіальні громади впроваджують пілотні проекти із створення сучасних центрів надання адміністративних послуг у форматі «Прозорий офіс», що дає змогу забезпечувати прийом заяв та документів для надання соціальної підтримки у належно організованих умовах.

В цілому залучено до створення таких центрів 29 органів місцевого самоврядування. Крім цього, Мінсоцполітики в рамках реалізації Проекту Світового банку «Модернізація системи соціальної підтримки населення України» надало технічну підтримку 274 новоствореним територіальним громадам для виконання функцій у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей. Обладнано 1136 робочих місць спеціалістів сфери соціального захисту населення і захисту прав дітей, які укомплектовані персональними комп’ютерами і ноутбуками, багатофункціональними пристроями та пакетом офісних програм. З 1 березня п.р. згідно з наказом в 11 пілотних ОТГ 11 областей розпочнеться впровадження в дослідну експлуатацію Програмного комплексу «Соціальна громада».

Ми зацікавлені, щоб у 2019 році список зацікавлених і технічно готових для впровадження сучасних інформаційних технологій для надання адміністративних послуг соціального характеру зростав. При цьому – усувалось дублювання відповідних функцій районною ланкою. 

Ще одним рішенням на шляху перебудови управління є утворення рішенням Уряду Державної соціальної служби. Ця Служба покликана посилити координацію діяльності об’єднаних територіальних громад в частині створення інтегрованої системи надання соціальних послуг; надавати усю необхідну методологічну допомогу, а також здійснювати контроль за використанням бюджетних коштів на реалізацію державних соціальних програм. Розбудова служби буде здійснюватися по мірі реформи децентралізації, будуть утворені її територіальні органи, модернізована система управління соціальним захистом населення на районному рівні. Я визначив основні напрями нашої діяльності. Про практичну реалізацію завдань соціальної політики поінформують керівники регіональних структур та органів місцевого самоврядування. Я впевнений, що наша подальша робота продемонструє, нашу здатність розробити і реалізувати такі напрями соціальної політики, які дадуть можливість забезпечити гідний рівень життя громадян нашої країни.

Дякую за увагу. 

 

 

 

 

27 лютого 2019 року Комітет з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення за сприяння Міжнародної організації праці провів засідання тристороннього «круглого столу» на тему: «Загальнообов’язкове пенсійне страхування другого рівня»

У цьому заході взяли участь народні депутати України, представники Міжнародної організації праці, Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору», Світового банку, центральних органів виконавчої влади, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Рахункової палати України, Пенсійного фонду України, всеукраїнських об’єднань профспілок та організацій роботодавців, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації. Перший заступник голови Комітету Сергій Каплін, відкриваючи засідання, зазначив, що запровадження другого рівня системи пенсійного забезпечення в Україні – накопичувальної системи загальнообов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування було передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», але він досі не створений. Він наголосив на тому, що при її створенні необхідно врахувати негативний досвід інших країн і уникнути основних загроз та ризиків цієї системи, зокрема:  знецінення пенсійних накопичень унаслідок інфляції;  можливого впливу фінансово-економічної кризи; розбалансування та дестабілізація фінансових ринків, передусім, фондового тощо.

Свою думку з приводу доцільності запровадження в Україні накопичувальної системи пенсійного страхування висловив Кенічі Хіросестарший спеціаліст з питань соціального забезпечення Групи технічної підтримки з питань Гідної праці та Бюро Міжнародної організації праці для країн Центральної та Східної Європи. Аналізуючи стан пенсійної системи України він відзначив, що відрахування внесків на пенсійне страхування роблять близько 10 млн. працівників, а пенсії отримують 11,5 млн. пенсіонерів. Середній розмір пенсії в березні 2019 року становитиме біля 3 000 гривень, що становить близько 30% середньої заробітної плати. У 2019 році загальний обсяг на виплату пенсій становив приблизно 400 млрд.грн., а відрахування до Пенсійного фонду від працівників – 250 млрд. грн. Отже Державний бюджет повинен відшкодувати 150 млрд. грн., але у держави є багато інших зобов’язань, це освіта, медицина і інше.

Рівні охоплення залишалися на тому ж рівні або зменшувалися. Прихильники приватизації пенсій стверджували, що обов’язкові індивідуальні рахунки отримуватимуть більший відсоток, і, таким чином, покращать дотримання та бажання зробити свій внесок. З перенесенням збору внесків від державної системи до приватної рівень охоплення в основному погіршився, наприклад, як це було в Аргентині, де рівень охоплення зменшився більш ніж на 20 %. Подібні ефекти спостерігалися у Чилі, Угорщині, Казахстані та Мексиці, тоді як в інших країнах (наприклад, Болівія, Польща) охоплення залишилося на тому ж рівні;

Погіршення пенсійних виплат. Значний негативний вплив зазнала адекватність пенсійних виплат, враховуючи, що коефіцієнт заміщення часто не відповідав стандартам МОП. Дана ситуація спричинила значні соціальні протести, роблячи приватизацію пенсій непопулярною. У Болівії приватні пенсійні виплати становили у середньому лише 20% середньої заробітної плати протягом трудового життя. У Чилі 15% і лише 3,8% – для працівників з низьким рівнем доходів. Погіршення рівня пенсій призвело до зростання бідності у похилому віці, підриваючи головну мету пенсійних систем, яка полягає у забезпеченні адекватними доходами в похилому віці, що потребує значної громадської підтримки. Щодо збільшення гендерної нерівності та нерівності доходів. З запровадженням індивідуальних рахунків скасовувалися перерозподільні складові систем соціального забезпечення. Відмінялися внески роботодавців. Пенсії стали результатом особистих заощаджень, тому люди з низьким рівнем доходів або з перерваною кар’єрою (наприклад, внаслідок материнства або догляду за членами сім’ї) мали дуже малі заощадження і, як наслідок, отримували невеликі пенсії, тим самим збільшуючи нерівність. Наприклад, у Болівії кількість жінок похилого віку, що отримують пенсію, зменшилась з 23,7% у 1995 р. до 12,8% у 2007 р.; у Польщі – 22,5% жінок  похилого віку були бідними. Високі витрати перехідного періоду створили великий фіскальний тиск. Витрати на перехід від державних солідарних систем до приватних систем, заснованих на індивідуальних рахунках, не були належним чином оцінені міжнародними фінансовими установами. Високі витрати перехідного періоду були значно недооцінені у всіх країнах, які провели реформи, та спричинили новий фіскальний тиск. У Болівії фактичні перехідні витрати в 2,5 рази перевищили початкові прогнози. Подібним чином в Аргентині оцінені витрати не повинні були перевищувати 0,2% ВВП, однак оцінка була пізніше скоригована та зросла у 18 разів, до близько 3,6% ВВП. Нові фінансові труднощі були неприйнятними для багатьох урядів. Загалом, витрати перехідного періоду були дуже високими у всіх країнах, що стало основною причиною того, чому уряди скасували приватизацію пенсій та повернулися до державної системи. До ризиків приватизації пенсій також необхідно віднести високі адміністративні витрати; слабке державне управління тощо. Підсумовуючи доповідь, Кенічі Хіросе зазначив: «Україні зарано запроваджувати таку систему, вона створить нові проблеми, більшість трудящих будуть мати ризики, а не переваги. Економічна ситуація в Україні сьогодні не готова до приватизації пенсій».

Із доповіддю про досвід перебудов систем пенсійного забезпечення в інших країнах, який Міжнародна організація праці вивчає вже 30 років, виступив Фабіо Дюран Вальверде – керівник підрозділу публічних фінансів, актуарних розрахунків та статистики, Департаменту соціального захисту, Міжнародного Бюро Праці.Він поділився проблемним досвідом країн Східної Європи і Латинської Америки, в більшості яких приватизація не вдалася, і ці країни почали повертатися до старих систем. Так, з 1981 по 2014 роки тридцять країн повністю або частково приватизували (тобто запровадили накопичувальну компоненту) свої державні обов’язкові пенсії. Чотирнадцять країн Латинської Америки, а саме: Чилі (1981р.), Перу (1993 р.), Аргентина та Колумбія (1994 р.) та інші. Чотирнадцять інших країн – це країни Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, які почали експеримент з приватизацією пенсій: Угорщина та Казахстан (1998 р.), Хорватія та Польща (1999 р.), Латвія (2001 р.), і інші. Крім того, дві країни Африки – Нігерія (2004 р.) та Гана (2010 р.). Станом на 2018 рік вісімнадцять країн провели реформу та скасувал  и повну або часткову приватизацію пенсій. Значна більшість країн відмовилася від приватизації після глобальної фінансової кризи у 2008 році, коли недоліки приватної системи стали очевидними і їх треба було виправити.

У обговоренні також прийняли участь народні депутати України – члени Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Н.Королевська і Н.Веселова, заступник Міністра соціальної політики України М.Шамбір, консультант Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору» В.Яценко, старший фахівець Світового банку з питань соціального захисту Ю.Смоляр, Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав О.Степаненко, В. о. директора Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і Національної академії наук України Л.Ільчук, науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України Л.Ткаченко, член Національної Комісії з цінних паперів та фондового ринку О.Панченко, експерти Реанімаційного Пакету Реформ Ю.Ганущак, В.Мельничук, А.Тулякова, а також керівник Громадської організації «Інститут Громадянських Свобод» Г.Третьякова.

Учасники засідання дискутували щодо перспектив реформування системи пенсійного забезпечення в України, головних пріоритетів цієї реформи, обговорювали доцільність запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування та її організаційні моделі,  введення професійних пенсійних програм, питання планування пенсійних заощаджень, витрат на адміністрування та управління пенсійними коштами. Закриваючи засідання Сергій Каплін наголосив на необхідності розробки та реалізації нового соціального курсу, спроможного забезпечити достатній рівень пенсій сучасним і майбутнім пенсіонерам.  

Виберіть мову:

Усі сторінки сайту