Домашня » Аналітичні документи КЕР

Category Archives: Аналітичні документи КЕР

Проект Cтратегії розвитку ситеми соціальних послуг в Україні на період до 2022 року. Проект розроблено за підтримки проекту ЮНІСЕФ «Аналіз процесу реформування соціального сектору в Україні», за участі експертів КЕР, Міністерства соціальної політики України.

СТРАТЕГИЯ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Порівняльна таблиця до Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про соціальний діалог в Україні

 

Діюча редакція Запропоновані зміни
Цей Закон визначає правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою вироблення та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя громадян, соціальної стабільності в суспільстві. Цей Закон визначає правові засади організації та порядку ведення соціального діалогу в Україні з метою забезпечення сталого розвитку шляхом вироблення та реалізації державної соціальної, екологічної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та забезпечення підвищення рівня і якості життя громадян
Стаття 1. Соціальний діалог

 

1. Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Стаття 1. Соціальний діалог

 

1. Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, організацій громадянського суспільства, з питань формування та реалізації державної соціальної, екологічної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

 

2. Сталий розвиток – процес узгодження екологічних, економічних та соціальних складових розвитку держави з метою забезпечення балансу між задоволенням сучасних потреб і захистом інтересів майбутніх поколінь.

Стаття 2. Законодавство України про соціальний діалог

 

1. Законодавство України про соціальний діалог базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається із законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» ( 1045-14 ), «Про організації роботодавців» ( 2436-14 ), «Про колективні договори і угоди» ( 3356-12 ), «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» ( 137/98-ВР ), цього Закону, трудового законодавства, інших нормативно-правових актів.

Стаття 2. Законодавство України про соціальний діалог

 

1. Законодавство України про соціальний діалог базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається із законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» ( 1045-14 ), «Про організації роботодавців» ( 2436-14 ), «Про колективні договори і угоди» ( 3356-12 ), «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» ( 137/98-ВР ), Про охорону навколишнього природного середовища (1264-12), цього Закону, трудового законодавства, інших нормативно-правових актів.

Стаття 8. Форми здійснення соціального діалогу

 

1. Соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах:

 

обміну інформацією;

 

консультацій;

 

узгоджувальних процедур;

 

колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод.

 

2. Обмін інформацією здійснюється з метою з’ясування позицій, досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття спільних рішень з питань забезпечення сталого розвитку, реалізації економічної та соціальної політики.

 

Стаття 8. Форми здійснення соціального діалогу

 

1. Соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах:

 

обміну інформацією;

 

консультацій;

 

узгоджувальних процедур;

 

колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод.

 

2. Обмін інформацією здійснюється з метою з’ясування позицій, досягнення домовленостей, пошуку компромісу і прийняття спільних рішень з питань забезпечення сталого розвитку, реалізації економічної, екологічної та соціальної політики.

 

Стаття 9. Органи соціального діалогу

 

1. Для ведення соціального діалогу на національному і територіальному рівнях з рівного числа представників сторін соціального діалогу відповідного рівня у порядку, визначеному статтями 11 та 17 цього Закону, утворюються Національна тристороння соціально-економічна рада та територіальні тристоронні соціально-економічні ради.

 

За ініціативою сторін можуть утворюватися галузеві (міжгалузеві) тристоронні або двосторонні соціально-економічні ради та інші тристоронні органи соціального діалогу (комітети, комісії тощо).

 

Стаття 9. Органи соціального діалогу

 

1. Для ведення соціального діалогу на національному і територіальному рівнях з рівного числа представників сторін соціального діалогу відповідного рівня у порядку, визначеному статтями 11 та 17 цього Закону, утворюються Національна тристороння соціально-економічна рада та територіальні тристоронні соціально-економічні ради.

 

За ініціативою сторін можуть утворюватися галузеві (міжгалузеві) тристоронні або двосторонні соціально-економічні ради та інші тристоронні органи соціального діалогу (комітети, комісії тощо) до діяльності яких можуть злучатись організації громадянського суспільства.

 

Стаття 12. Завдання, функції та права Національної   тристоронньої соціально-економічної ради

 

1. До основних завдань Національної ради належать:
1) вироблення консолідованої позиції сторін соціального діалогу щодо стратегії економічного і соціального розвитку України та шляхів вирішення існуючих проблем у цій сфері;

 

2) підготовка та надання узгоджених рекомендацій і пропозицій Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України з питань формування і реалізації державної економічної та соціальної політики, регулювання трудових, економічних, соціальних та екологічних відносин.

 

 

 

 

2. Національна рада відповідно до покладених на неї завдань виконує дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення спільної позиції та надання рекомендацій і пропозицій сторін соціального діалогу щодо:

 

формування і реалізації державної економічної та соціальної політики, регулювання трудових, економічних, соціальних відносин;

 

проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань соціальної та економічної політики і трудових відносин, державних програм економічного та соціального розвитку, інших державних цільових програм;

 

 

державних соціальних стандартів та рівня оплати праці;

 

основних економічних і соціальних показників проекту Державного бюджету України на відповідний рік;

 

ратифікації Україною конвенцій Міжнародної організації праці, міждержавних угод та нормативних актів ЄС з питань, що стосуються прав працівників і роботодавців;

 

створення сприятливого середовища для розвитку соціального діалогу, ефективної діяльності суб’єктів господарювання, професійних спілок, організацій роботодавців та їх взаємодії з іншими інститутами громадянського суспільства;

 

впровадження міжнародного і вітчизняного досвіду з організації та ведення соціального діалогу;

 

інших питань, які сторони вважають значущими для забезпечення конституційних прав і гарантій громадян, суспільної злагоди, соціально-економічного розвитку держави.

 

3. Пропозиції та рекомендації, прийняті в межах компетенції Національної ради та схвалені її рішенням, є обов’язковими для
розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, яким вони адресовані. Для участі у розгляді цих рішень можуть запрошуватися члени Національної ради.
4. Національна рада має право:
звертатися з пропозиціями щодо регулювання відносин в економічній та соціально-трудовій сферах, схваленими її рішеннями, до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх
організацій та об’єднань;
делегувати своїх представників для участі у розгляді органами
виконавчої влади, професійними спілками, організаціями
роботодавців та їх об’єднаннями питань сталого розвитку соціальної та економічної політики і трудових відносин;

Стаття 12. Завдання, функції та права Національної   тристоронньої соціально-економічної ради

 

1. До основних завдань Національної ради належать:
1) вироблення консолідованої позиції сторін соціального діалогу щодо забезпечення сталого розвитку, зокрема стратегії економічного і соціального розвитку України та шляхів вирішення існуючих проблем у цій сфері;

 

2) підготовка та надання узгоджених рекомендацій і пропозицій Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України з забезпечення сталого розвитку, зокрема питань формування і реалізації державної економічної, екологічної та соціальної політики, регулювання трудових, економічних, соціальних та екологічних відносин.

 

 

2. Національна рада відповідно до покладених на неї завдань виконує дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення спільної позиції та надання рекомендацій і пропозицій сторін соціального діалогу щодо:

 

забезпечення сталого розвитку, зокрема формування і реалізації державної економічної та соціальної політики, регулювання трудових, економічних, соціальних відносин;

 

проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань сталого розвитку, соціальної, екологічної та економічної політики і трудових відносин, державних програм економічного та соціального розвитку, інших державних цільових програм;

 

державних соціальних стандартів та рівня оплати праці;

 

основних економічних, екологічних і соціальних показників проекту Державного бюджету України на відповідний рік;

 

ратифікації Україною конвенцій Міжнародної організації праці, міждержавних угод та нормативних актів ЄС з питань, що стосуються сталого розвитку, прав працівників і роботодавців;

 

створення сприятливого середовища для розвитку соціального діалогу, ефективної діяльності суб’єктів господарювання, професійних спілок, організацій роботодавців та їх взаємодії з іншими інститутами громадянського суспільства;

 

впровадження міжнародного і вітчизняного досвіду з організації та ведення соціального діалогу;

 

інших питань, які сторони вважають значущими для забезпечення конституційних прав і гарантій громадян, суспільної злагоди, сталого розвитку держави.

 

3. Пропозиції та рекомендації, прийняті в межах компетенції Національної ради та схвалені її рішенням, є обов’язковими для
розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування, яким вони адресовані. Для участі у розгляді цих рішень можуть запрошуватися члени Національної ради.

 

4. Національна рада має право:
звертатися з пропозиціями щодо регулювання відносин в сфері сталого розвитку, економічній та соціально-трудовій сферах, схваленими її рішеннями, до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, роботодавців, професійних спілок, їх
організацій та об’єднань;
делегувати своїх представників для участі у розгляді органами
виконавчої влади, професійними спілками, організаціями
роботодавців та їх об’єднаннями питань сталого розвитку і трудових відносин;

Стаття 16. Функції та права галузевої (міжгалузевої) ради

 

1. Галузева (міжгалузева) рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:

 

галузевих програм економічного та соціального розвитку, законодавчих та інших нормативно-правових актів, що стосуються регулювання економічних і соціально-трудових відносин суб’єктів соціального діалогу галузі;

Стаття 16. Функції та права галузевої (міжгалузевої) ради

 

1. Галузева (міжгалузева) рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:

 

галузевих програм сталого розвитку, законодавчих та інших нормативно-правових актів, що стосуються регулювання економічних, екологічних і соціально-трудових відносин суб’єктів соціального діалогу галузі;

Стаття 18. Функції та права територіальної тристоронньої соціально-економічної ради

 

1. Територіальна рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:

 

проектів територіальних програм економічного та соціального розвитку;

 

формування місцевого бюджету на відповідний рік;

 

нормативно-правових актів, що приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та стосуються регулювання економічних і соціально-трудових відносин суб’єктів соціального діалогу відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

…..

Стаття 18. Функції та права територіальної тристоронньої соціально-економічної ради

 

1. Територіальна рада здійснює дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення пропозицій і рекомендацій з урахуванням інтересів сторін соціального діалогу щодо:

 

проектів територіальних програм сталого, зокрема економічного екологічного та соціального розвитку;

 

формування місцевого бюджету на відповідний рік;

 

нормативно-правових актів, що приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та стосуються регулювання питань сталого розвитку, зокрема економічних, екологічних і соціально-трудових відносин суб’єктів соціального діалогу відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

…..

   

Звіт з реалізації проекту «Моніторинг інтегрованих систем надання соціальних послуг в Вірменії та Україні»

Звіт-ВІРМЕНІЯ

Соціальні послуги: децентралізація та ринок

20 березня 2014 року в Міністерстві соціальної політики України пройшов круглий стіл з обговорення нової редакції Закону України «Про соціальні послуги». Ініціаторами засідання виступили Департамент соціальних послуг Міністерства соціальної політики, Підкомітет з реформування соціальних послуг Комітету з питань формування державної політики у сфері надання соціальних послуг людям похилого віку, інвалідам, бездомним громадянам, іншим соціально вразливим верствам населення Громадської ради при МСП. В засіданні круглого столу прийняло участь біля 30 представників недержавних та міжнародних організацій та міжнародних проектів.

(більше…)

Спільне бачення громадськості щодо реформування системи соціальних послуг.

Спільне бачення громадськості щодо реформування системи соціальних послуг.

Радянська система соціального захисту передбачала державну монополію на усі види соціального захисту та соціальних послуг. Вона діяла, коли монополія в соціальній сфері підтримувалась монополією в економіці та фінансовій сфері. Україна після розпаду СРСР почала проводити ліберальні реформи в економіці, та залишила радянські підходи до організації соціального захисту. На протязі 22 років лише підвищувалась кількість пільг та соціальних виплат, не здійснювалось роздержавлення соціальної сфери, монополізувалось соціальне страхування, не введено обов’язкового медичного страхування не переглядався прожитковий мінімум, відсутні методики розрахунку вартості життя українців. Роздержавлення соціальної сфери практично не здійснювалось.

(більше…)

Реформі системи соціальних послуг не вистачає загального бачення

Реформі системи соціальних послуг не вистачає загального бачення та політичної волі щодо внесення змін до бюджетного законодавства.

Якщо спитати у фахівців, які займаються наданням соціальних послуг особам, що потрапили в складні життєві обставини, то всі підтвердять, що в Україні активно проходить реформа системи надання соціальних послуг. Базовими документами для цієї реформи є Закон Україні «Про соціальні послуги» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 р. № 556-р «Про стратегію реформування системи соціальних послуг». Але чи вдається державним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування «модернізувати наявну інфраструктуру соціальних послуг та створити конкурентний ринок зазначених послуг шляхом впровадження механізму стимулювання суб’єктів, що надають соціальні послуги, до постійного підвищення рівня якості таких послуг» (завдання Стратегії реформування) та «створити для суб’єктів, що надають соціальні послуги, рівні умови на ринку таких послуг» (принципи реалізації Стратегії реформування)?. Як відбувається взагалі ця реформа та чи не маємо ми справу з ситуацією, коли держава «делегує повноваження» без «делегування коштів».

(більше…)

Проект Закону України “Про соціальні послуги”

Проект

Закон

УкраЇни Про соціальні послуги

 Цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг жінкам/чоловікам, дівчатам/хлопцям, сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги.

 Розділ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

вразливі групи населення – потенційні отримувачі соціальних послуг, що мають найбільший ризик потрапляння в складні життєві обставини через вплив зовнішніх (соціальних, економічних, природних, політичних, екологічних тощо) та внутрішніх чинників (матеріальний стан, фізичні та розумові вади розвитку, вік, спосіб життя тощо);

складні життєві обставини – обставини, спричинені станом здоров’я, соціальним становищем тощо, внаслідок яких жінки/чоловіки, дівчата/хлопці, сім’ї не можуть задовольнити свої основні соціальні та культурні потреби;

соціальна послуга – дії, спрямовані на надання постійної, періодичної, разової допомоги жінкам/чоловікам, дівчатам/хлопцям, сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, для подолання цих обставин, адаптації до них або мінімізації їх негативних наслідків;

отримувачі соціальних послуг – жінки/чоловіки, дівчата/хлопці, сім’ї, яким надаються соціальні послуги;

уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг – центральні та місцеві органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування з формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення;

надавачі соціальних послуг – підприємства, установи, організації та заклади незалежно від форми власності та господарювання, фізичні особи-підприємці, статутна діяльність яких передбачає надання соціальних послуг та які відповідають критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги; фізичні особи, які надають соціальні послуги;

система надання соціальних послуг – сукупність отримувачів, надавачів соціальних послуг та уповноважених органів у сфері надання соціальних послуг, що взаємодіють між собою на всіх етапах організації надання таких послуг;

оцінка потреб – процес збору, узагальнення та аналізу надавачами соціальних послуг інформації про індивідуальні потреби жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, сім’ї та їх складні життєві обставина з метою визначення переліку та обсягів соціальних послуг, яких вони потребують, впливу цих послуг на процес подолання складних життєвих обставин;

договір про надання соціальної послуги – акт, який укладається між отримувачем соціальних послуг та надавачем соціальних послуг, в якому зазначаються права та обов’язки кожної зі сторін, обсяг соціальних послуг, цілі та термін надання соціальної послуги;

індивідуальний план надання соціальної послуги – це документ, складений на підставі проведеної оцінки потреб отримувача соціальних послуг, у якому зазначаються заходи, які потрібно здійснити для надання такої послуги, відомості про необхідні ресурси, періодичність і строки виконання цих заходів, відповідальні виконавці, дані щодо моніторингу результатів;

визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах – процес збору, узагальнення та аналізу уповноваженими органами у сфері надання соціальних послуг інформації про вразливі групи населення, а також про жінок/чоловіків, дівчат/хлопців, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати та проживають у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці, їх потреби у соціальних послугах з метою прийняття управлінських рішень щодо організації та надання таких послуг;

соціальне замовлення – засіб регулювання діяльності у сфері надання соціальних послуг шляхом залучення на конкурсній основі надавачів соціальних послуг для задоволення потреб у соціальних послугах, відповідно до результатів визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах;

державний стандарт соціальної послуги – визначені нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальної послуги, показники її якості;

показники якості соціальних послуг – сукупність показників, які використовуються для оцінювання діяльності надавачів соціальних послуг, які ґрунтуються на позитивній результативності соціальних послуг відносно отримувачів соціальних послуг і ступеня задоволення їх потреби в цих послугах;

фахівець із соціальної роботи, соціальний працівник – особа, яка має відповідну освіту та кваліфікацію, відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади з формування державної політики у сфері соціального захисту населення, здійснює оцінку потреб, підготовку договору та індивідуального плану надання соціальних послуг, організовує та надає соціальні послуги, що вимагають фахової кваліфікації, а також організовує заходи з підтримки вразливих груп населення;

соціальний робітник – особа, яка надає соціальні послуги та має підготовку, що відповідає вимогам та характеру роботи, що виконується;

супервізія – надання професійної допомоги фахівцю із соціальної роботи, соціальному працівнику, соціальному робітнику, іншому фахівцю, який надає соціальні послуги, спрямованої на подолання професійних труднощів, аналіз недоліків та вдосконалення організації роботи, підтримку в працівника мотивації до роботи, дотримання етичних норм та стандартів надання послуг, запобігання виникненню професійного стресу та вигорання, забезпечення емоційної підтримки, підвищення професійної кваліфікації.

(більше…)

Досвід країн Східного партнерства у реформуванні соціальної сфери

 

У місті Армавір (Рспубліка Вірменія) в період з 9 по 11 червня пройшла Міжнародна конференція на тему «Інтегрована система соціальних послуг у Вірмені та Україні». Конференція проходила за підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки, в рамках співпраці неурядових організацій, що входять до Форуму громадянського суспільства Східного партнерства.

Організатором заходу стала Вірменська організація «Центр розвитку Армавіру», а з української сторони «Бюро соціальних і політичних розробок».

Активну участь в роботі Конференції прийняли надзвичайний та повноважний посол України у республіці Вірменія Іван Кухта, виконуючий обов’язки посла Чехії у Вірменії Арі Сагіянова та радник міністра Праці і соціального забезпечення Вірменії Арек Савгулян.

Під час роботи Конференції дипломати наголошували на важливу роль організацій громадянського суспільства Вірменії та України у справі наближення систем надання соціальних послуг у цих державах до стандартів Європейського Союзу. Також було підкреслено, що соціальна безпека є важливою умовою для поступового розвитку суспільства, для забезпечення прав людини та сталого розвитку країн.

Керівник «Центру розвитку Армавіру» НаіраАракелян, представила учасникам основні напрями Проекту «Інтегрування соціальних послуг у Вірменії та Україні», а також перспективи розвитку ринку соціальних послуг у Вірменії.

Розтіслав Дзундза, голова правління «Бюро соціальних і політичних розробок» подякував представникам Чеського посольства за лобіювання Східного партнерства, за підтримку проекту спрямованного на реформування соціальної сфери у Вірменії та Україні. Він зазначив, що на превеликий жаль в політиці Східного партнерства соціальна сфера представлена не в повній мірі. Саме тому, фінансування даного проекту надасть надію на розвиток соціальної політики та розвитку ринку соціальних послуг. В системі реалізації політики сусідства з ЄС Східного партнерства на сьогодні не створена платформа з питань соціальниої політики і соціального діалогу яка б об’єднала на міжнародному рівні процес рефомування соціальної сфери в державах партнерах.

Заступник директора НДІ праці і зайнятості населення Мінсоцполітики України і НАН України Леонід Ільчук наголосив на тому, що в системах надання соціальних послуг Вірменії та України є багато спільного, особливо відносно надання соціальних послуг через «єдине вікно». Інститутом напрацьовано достатньо багато аналітичного матеріалу з питань організації надання соціальних послуг, які доцільно використати як Україною і Вірменією, так і Східним Партнерством, в частині, що стосується методики визначення вартості соціальних послуг, визначення мінімального переліку соціальних послуг та їх стандартизації.

Ігор Камінник, секретар Координаційно-експертної ради при НДІ праці і зайнятості населення Мінсоцполітики і НАН України у своїй промові зазначив, що дана конференція для України має досить важливе значення. Координаційно-експертна рада для Міністерства соцполітики України розробляє ряд важливих документів стосовно розвитку системи соціальних послуг з подальшим їх прийняття на законодавчому рівні. Тому проект з обміну досвідом в реформуванні системи надання соціальних послуг між країнами Східного Партнерства, є вкрай важливим та актуальним.

Радник міністра праці і соціального забезпечення Вірменії Арек Савгуян презентував роботу інтегрованих центрів з надання соціальних послуг у містах Армавір та Єреван, робота яких була організована за підтримкм та фінансування Світового банку. Представники української сторони мали змогу ознайомитися з їх роботою. Центри надають наступні соціальні послуги: пенсійне забезпечення; працевлаштування, МСЕК; соціальні виплати. Такого роду Центри працюють по принципу «єдиного соціального вікна». Відповідно програми розвитку системи соціальних послуг до 2018 року планується розпочати роботу 19 таких центрів, а потім по всієї Вірменії відкрити понад 50 подібних офісів.

Досвід Вірменії є досить важливим для організації та розвитку соціальних послуг в Україні ще і тому, що електронне врядування у Вірменії досить активно розвивається та відповідно впроваджується єдина система обліку усіх отримувачів послуг Інтегрованих центрів. Надання соціальних послуг через «єдине вікно» на місцевому рівні, також важливо з огляду на децентралізацію, яка наразі активно впроваджується в Україні.

Співпраця організацій Східного партнерства щодо забезпечення реформування системи надання соціальних послуг та соціальної безпеки, досить важлива для стабільного і сталого розвитку в країнах –учасниць Східного партнерства.

 

Виберіть мову:

Усі сторінки сайту