Домашня » Новини КЕР

Записи розділу: Новини КЕР

Спроможність об’єднаних теріториальних громад та соціальний профіль громад

     Для впровадження інтегрованої моделі соціального сектору на рівні об’єднаних територіальних громад (ОТГ) потрібно чітко розуміти, який потенціал має та чи інша громада, чи здатна вона забезпечити виконання тих чи інших соціальних програм, та чи достатньо добре вона фінансово зорганізована задля ефективного і сталого людського розвитку.  Серед створених ОТГ, Міністерство соціальної політики України відібрало 33 громади, в яких, в рамках співпраці з ЮНІСЕФ, виникла необхідність  у визначенні основних питання щодо впровадження системних підходів в розвиток соціального сектору.

    На початковій стадії проекту «Сильна місцева громада – Соціальна місцева громада», що був підтриманий ЮНІСЕФ, ці громади були запропоновані Міністерством для пілотування Інтегрованої моделі соціального сектору.  Відповідно до даних зібраними експертами Бюро,  33 громади, є досить різними як за кількістю мешканців так і за показниками фінансової та економічної спроможності і за соціальною інфраструктурою. Звісно, що рекомендації щодо розвитку соціального сектору та забезпечення соціальними послугами для ОТГ, в якому більше ніж 30 000 мешканців не можуть бути однаковими з рекомендаціями для ОТГ з 3 000 мешканців. Тому експерти Бюро соціальних та політичних розробок спільно з ЮНІСЕФ провели ранжування запропонованих громад, виділивши 7 найбільш типових для аналізу та технічної підтримки.

    7 серпня 2017 року експерти мали можливість обговорити результати ранжування, а також інструменту оцінки спроможності ОТГ та створення соціального профілю громади на розширеному засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики (КЕР) НДІ ПЗН Мінсоцполітики та НАН України. Зустріч відбулася в приміщені  МБФ «Карітас України» та залучила широке коло експертів з недержавних організацій, наукових інституцій та профільних департаментів Міністерства соціальної політки.

    Засідання відкрив Голова  правління Бюро соціальних і політичних розробок Ростислав Дзундза наголосивши на важливості  постійної діяльності  КЕР, як майданчика для вироблення організаціями громадянського суспільства спільного бачення щодо розробки стратегії  реформування  соціальної політики в Україні. Учасників зустрічі привітала Дзвенислава Чайківська, генеральна секретарка МБФ «Карітас  України» та очільниця Координаційно-експертної ради.  Вона підкреслила, наскільки важливою та водночас складною є проблема адекватної оцінки спроможності новостворених об’єднаних громад, особливо в умовах масштабних організаційних перетворень.

    Заступник директора Інститут з наукової роботи Леонід Ільчук наголосив на важливості розробки соціального паспорту для ОТГ задля прийняття виважених рішень керівниками щодо сталого людського розвитку та розвитку соціального сектору. Звернута увага на тому, що для соціального паспорту громади потрібно визначитися з реальними показниками (індикаторами) що надасть можливість їх обрахувати та проаналізувати динаміку в розвитку соціального сектору в громаді. Координаторка проекту «Сильна місцева громада – соціальна місцева громада» Олена Виноградова коротко ознайомила присутніх із завданнями та запланованими результатами проекту. На її переконання, реалізація проекту дозволить виробити принципово новий інструмент комплексного соціально-економічного планування, що допоможе забезпечити людський розвиток на рівні об’єднаних громад.

    Далі було представлено перелік із 7 громад, що були відібрані за кількома принципами: а) кількість населення (до 3, 5, 7, 10, 15, 20 та більше від 20 тисяч чоловік), б) рівень фінансової спроможності (від найвищого до найнижчого в рамках запропонованих  ОТГ за даними Міністерства регіонального розвитку), в) тип адміністративного центру (місто, райцентр, село, село міського типу). На думку експертів, що проводили ранжування, саме поєднання цих маркерів унаочнює кілька «типових» кейсів, які можна використати для комплексного аналізу. Ольга Цвілій, експертка проекту, представила концепцію інструменту оцінки спроможності громад. Інструмент передбачає створення так званого «соціального профілю» об’єднаної громади, що міститиме зведені данні за такими напрямками як демографічна ситуація, екологія, соціальна інфраструктура, зайнятість населення тощо. Кожен із напрямів матиме низку своїх індикаторів, що в свою чергу допоможуть експертам та місцевій владі визначити проблемні зони у соціальному секторі громади. Інструмент після доопрацювання буде пілотовано у 7 відібраних громадах.

Під час дискусії учасники зустрічі висловили пропозиції щодо удосконалення деяких індикаторів Інструменту, а також щодо маркерів визначення типових ОТГ. Було погоджено, що експерти проекту спільно з представниками Міністерства  врахують пропозиції щодо подальшої діяльності з обраними ОТГ.

 

Відбулося чергове засідання КЕР з питань соціальної політики Інституту

    19 липня  2017 року відбулося чергове робоче засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики Науково-дослідного Інституту праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і НАН України. Засідання пройшло в рамках реалізації проекту «Сильна місцева громада – Соціальна місцева громада», що реалізується за підтримки ЮНІСЕФ. На засіданні було обговорено пілотування функціональної моделі інтегрованого соціального сектору у 34 Об’єднаних територіальних громадах (ОТГ), визначених Міністерством соціальної політики. Експерти також обговорили розробку  моделей комплексних цільових програм соціального сектора, з відповідними результативними показниками, що мають відображати індикатори людського розвитку.

    Ростислав Дзундза поінформував учасників, що Бюро соціальних та політичних розробок стало членом мережі EPRD (Office for Economic Policy and Regional Development Ltd. ) EPRD є провідною Польскою компанією, яка працює з 1995 року. EPRD співпрацювала з такими фондами як USAID, Know How Fund та фондами ЄС у сфері регіонального розвитку та реструктуризації, та була залучена у проекти, які фінансувалися з коштів Європейського банку реконструкції та розвитку, і Світового Банку. Наразі EPRD співпрацює с Європейською комісією. Долучення до цієї мережі відкриває нові горизонти для Бюро соціальних та політичних розробок у його діяльності та праці на благо суспільства.

    Леонід Ільчук, заступник директора Інституту з наукової роботи наголосив на важливості впровадження зазначеного Проекту в практичну площину діяльності органів місцевого самоврядування (ОТГ). Особливе місце займає розробка зрозумілої для керівників ОТГ моделей комплексних цільових програм на підставі розрахунку показників соціальної безпеки.  

Довідково: Проект «Сильна місцева громада – Соціальна місцева громада» є продовженням проекту «Підходи до соціальної реформи: від інновації до традиції», впровадженому БСПР у 2016 році, в рамках якого експерти Бюро соціальних та політичних розробок спільно із низкою академічних інституцій та аналітичних центрів:

– розробили інтегровану модель соціального сектору та індикатори щодо її виконання;

– напрацьовали практичні рекомендації щодо впровадження інтегрованої моделі соціального сектору на державному та місцевому рівнях.

Інтегрована модель врахувала успішний досвід реформування системи соціального захисту та надання адміністративних послуг різних регіонів України, зокрема Одеси та Вінниці.

.

Мемурандум про взаємопорузуміння (українською і англійською мовами)

Мемурандум про взаємопорузуміння

Експерти КЕР обговорили доцільність використання німецького досвіду управління в соціальній сфері в ході проекту «Підходи до соціальної реформи: від інновації до традиції»

    Бюро соціальних та політичних розробок, Координаціно – експертна рада з питань соціальної політики НДІ ПЗН Мінсоцполітики і НАН України спільно з МБФ «Карітас України» провели 6 грудня координаційну зустріч експертів проекту «Підходи до соціальної реформи: від інновації до традиції», який здійснюється за технічної підтримки UNICEF. Зустріч мала на меті ознайомити учасників з досвідом Німеччини в управлінні соціальною сферою та дати можливість обговорити стан впровадження проекту та напрацювання окремих експертів.

06-12-2

    На засіданні були присутні представники Бюро, МБФ «Карітас України», фахівці НДІ праці та зайнятості населення (заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук), Інституту демографії та соціальних досліджень, Школи охорони здоров’я та Школи соціальної роботи НаУКМА, ЮНІСЕФ. У зустрічі також взяв участь німецький експерт з адвокації та лобіювання, голова департаменту «Соціальна політика» Карітасу Німеччини Томас Беккер. Під час засідання експерти ради мали можливість ознайомитись із німецьким досвідом управління. Презентація доктора Беккера, що стосувалася моделі фінансування соціальних закладів у Німеччині, викликала жваву дискусію серед українських учасників. Найбільше членів КЕРу цікавило, яким чином функціонує соціальний сектор у Німеччині, яким чином співпрацює держава із неурядовими організаціями у наданні соціальних послуг, а також – яким чином контролюється якість таких послуг. «Якщо у держави є хоч один конкурент з числа неурядових організацій, що здатний забезпечити надання відповідних послуг – то держава делегує йому право на надання послуг та допомагає із фінансуванням», – резюмував дискусію п. Беккер.  Обговорюючи поточні напрацювання експертів проекту, учасники зустрічі відзначили, що нагальним завданням на даному етапі проекту є напрацювання інструментів для оцінки об’єднаної територіальної громади (ОТГ), її потреб/можливостей, зокрема: – визначитись із інструментом оцінки зон росту ОТГ (зокрема, за допомогою індикаторів); – розробити інструмент оцінки ресурсної бази ОТГ. Також необхідно продумати можливі шляхи оптимізації управління соціальною сферою ОТГ, зокрема, через створення Єдиного центру надання соціальних послуг.

06-12-1

    У підсумковому виступі Андрій Васькович, президент Карітасу України, звернув увагу на потребу створювати можливості залучення НУО до надання соціальних послуг уже зараз, а не в далекій перспективі: «Важливо, щоб заходи, заплановані на проміжному етапі, були частиною більш довгострокового плану. Адже не є правильно робити спочатку щось одне, бо це проміжний етап, а потім щось зовсім інше».

Стандартизація соціальних послуг: виклики та перспективи

Система надання соціальних послуг в Україні є важливим інструментом забезпечення соціальної безпеки держави в умовах реформування інститутів державного управління та децентралізації. Суттєвим елементом цієї системи на місцевому рівні має стати практична стандартизація конкретних послуг.

Проблемі стандартизації було присвячено засідання Координаційно – експертної ради з питань соціальної політики Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення МСП і НАНУ, яке відбулося 25 серпня 2016 року.

У засіданні взяли участь: представник сектору з питань соціальної політики ЮНІСЕФ Олександра Чуркіна;  фахівець Інституту Олена Давидюк; представники Асоціації міст України; керівники Управління профілактики соціального сирітства та Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг Міністерства соціальної політики України – Ірина Пінчук та Оксана Суліма; представник Інституту соціальної роботи та управління Лариса Самсонова; експерти недержавних організацій.

Заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук зазначив, що на сьогодні майже усі соціальні послуги стандартизовано, однак проблеми є з практичним застосуванням цієї стандартизації. Взнаки дається відстутність фінасів у місцевих громад та брак фахівців в системі надання соціальних послуг.

Експерти Бюро соціальних та політичних розробок презентували звіт «Аналіз процесів реформування соціального сектору в Україні», що був підготований в рамках контракту з  ЮНІСЕФ  щодо проблеми стандартизації соціальних послуг. Як зазначив Ігор Камінник, секретар Координаційно-експертної ради, керівник групи, що проводила дослідження, система надання соціальних послуг не може бути відірвана від реформ всієї системи соціального захисту. На місцевому рівні соціальний бюджет повинен розглядатися комплексно з єдиним завданням – забезпеченням людського розвитку населення, яке проживає в громадах. Тому, важливою стає розробка нових дієвих моделей системи соціального захисту, які були б зрозумілі на рівні громад. Але це можливо лише за умови об’єднання зацікавлених сторін: Центральних органів виконавчої влади; представників науки; недержавних організацій, міжнародних донорів, представників цільових груп. Для цього, Координаційно-експертна рада, яка діє з 2012 року, проводить реструктуризацію та розширює коло учасників, що дозволить поліпшити роботу з розроблення та впровадження конкретних технічних пропозицій щодо реформ.

Експерт Бюро Ольга Цвілій, презентуючи звіт щодо стандартизації соціальних послуг, відзначила, що в ході інтерв’ювання експерти ставили собі за мету з’ясувати, як представники різних зацікавлених сторін розуміють завдання «стандартизації соціальних послуг», які  функції виконують стандарти, труднощі виникають при їх розробленні та впровадженні, чи є потреба змін у нормативній базі, пов’язаній зі стандартизацією у соціальному секторі, яким чином контролюється дотримання стандартів надавачами послуг тощо.

На осові інтерв’ю було визначено такі засадничі положення щодо бачення стейкхолдерами поняття «стандарту соціальних послуг»:

  1. Стандарт, це мінімальний гарантований державою пакет послуг, нижче цього рівня ніхто не має права надавати послуги;
  2. Доступність послуги має забезпечуватись саме стандартами;
  3. Стандарт забезпечує створення ринку соціальних послуг;
  4. Стандарти важливі, насамперед, в контексті освіти, оскільки значна кількість персоналу персоналу не має фахової освіти, і, відповідно, не завжди розуміє, як правильно надавати послуги.

Інтерв’ювання показало, що поруч із значними перевагами, які надає сандартизація (зокрема в плані уніфікації підходів і методик виконання кожної окремої послуги; чіткого визначення критеріїв відбору отримувачів і комплексу індивідуальних послуг для них; уможливлення розуміння надавачами логіки надання соціальної послуги; уможливлення розрахунку вартості послуги; та, зрештою, сприяння удосконаленню механізму соціального замовлення тощо), є ціла низка недоліків, на яких наголошували респонденти.

Серед цих недоліків зокрема такі:

  • Надання соціальних послуг в сучасних умовах не є повноцінною системою, у зв’язку з чим неможливою є ефективна стандартизація;
  • Відсутність коштів на забезпечення надання соціальних послуг унеможливлює, з одного боку, повноцінний розрахунок вартості послуги, а з іншого – надання її у відповідності до стандарту;
  • «Дефіцит» послуг знижує вимоги до їх якості, зокрема щодо дотримання стандартів.
  • Запропоновані стандартами послуги «по максимуму» часто є фінансово недосяжним для надавачів.

На засіданні було представлено пропозиції щодо розробки Класифікатора соціальних послуг на підставі нової редакції Закону України «Про соціальні послуги».  Було запропоновано матрицю, яка на основі напрямів соціальних послуг, згідно нової редакції ЗУ «Про соціальні послуги»; пропонує оновлений перелік соціальних послуг та види  діяльності, які є складовими кожної послуги, також відображено, як співвідносяться запропоновані  соціальні послуги з соціальними послугами, відповідно до чинного Переліку соціальних послуг.

Під час жвавого обговорення, представники Міністерства соціальної політики надали пропозиції щодо концентрації уваги в ході розробки класифікатора не на видах діяльності, а саме на соціальних послугах (аби визначити, яким чином можна переробити чинні послуги з Переліку).

«Ми не маємо кардинально міняти перелік послуг, деталізуючи і збільшуючи його до простих дій,  ми від цього відійшли у 2012 році. Натомість треба знайти спосіб, не втративши те, що уже зроблено, полегшити роботу всім надавачам», – наголосила Начальник Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг, Оксана Суліма. „Послуги мають з одного боку, відповідати новій редакції Закону, а з другого, не викликати у надавачів послуг труднощів з розумінням, під яку послугу підпадає їх діяльність.” Окремо виділялись послуги, які ближчі за своєю суттю до принципів надання усіх інших послуг, ніж, власне, до послуг: супровід, кризове втручання, влаштування до сімейних форм виховання. Представники Міністерства погодились щодо необхідності переведення цих послуг в інший ранг. «Про влаштування дітей до сімейних форм виховання є багато інших нормативних актів. Стандарт їх практично дублює, тому ми дійсно можемо від нього відмовитись», – сказала Начальник Управління профілактики соціального сирітства Ірина Пінчук.

Підсумовуючи дискусію, учасники засідання погодили наступні кроки щодо вдосконалення Класифікатора:

1)         Підготувати класифікатор соціальних послуг, враховуючи норми проекту нової редакції ЗУ «Про соціальні послуги»;

2)         Переглянути і спростити складні / комплексні послуги, виокремивши з них прості; об’єднати послуги, схожі за основною метою та технологією надання, щоб зменшити плутанину на рівні надавачів;

3)         Запропонувати укрупнення категорій отримувачів соціальних послуг;

4)         Розподілити категорії отримувачів за послугами, взявши за основу укрупнені категорії та нові підходи до визначення СЖО;

5)         Виділити у якості окремих принципів, а не стандартів: ведення випадку/супровід, кризове/екстрене втручання, забезпечення виховання дитини в сім’ї/сімейних формах виховання.

Учасники також обговорили проект Інтегрованої моделі соціального сектора, що був розроблений на взірець моделі людського розвитку ПРООН. Як зазначили учасники така модель дозволяє в перспективі забезпечити комплексне бачення соціальної проблематики громад та країни, вироблення пріоритетів для фінансування соціального сектора (зокрема і соціальних послуг), контроль індикаторів виконання тощо.

За підсумками засідання були визначені наступні завдання, а саме:

  • розробити детальну інтегровану модель соціального сектора, орієнтовану на сім’ю, як базову складову суспільства (маються на увазі не лише сім’ї з дітьми), метою якої є забезпечення людського потенціалу та його розвитку (відштовхуючись від запропонованої Моделі на основі Моделі людського розвитку ПРООН);
  • розробити наскрізні індикатори до Інтегрованої моделі, які б надавали можливість чіткого розуміння щодо забезпечення людського розвитоку, чи навпаки стають йому на заваді. Індикатори в подальшому мають допомагати управлінцям приймати виважені рішення, вони повинні співвідноситись з системою електронного врядування та статистичної звітності;
  • розробити підходи до фінансової пріоритезації (на основі розроблених індикаторів до інтегрованої моделі), для того, щоб дати управлінцям інструмент бюджетного планування в ході вирішення соціальних проблем підпорядкованої їм території.

Розробка відповідних документів має відбуватися в прив’язці до роботи в регіонах (пілоти: Вінниця і Одеса з використанням досвіду Дніпра і Маріуполя), яка допоможе оцінити можливості впровадження Інтегрованої Моделі на місцях. За результатами пілотів необхідно буде розробити План дій щодо впровадження Інтегрованої Моделі в Україні, в цілому.

На основі розроблених документів необхідно надати Мінсоцполітики  Короткострокові рекомендації, а саме: рекомендації щодо удосконалення нормативного забезпечення соціального захисту населення на перехідний період децентралізації; рекомендації щодо проведення фінансової пріоритезації (з урахуванням інтеграційних підходів та розроблених індикаторів); рекомендації щодо втілення Інтегрованої Моделі, через центри інтегрованих послуг, та Довгострокові рекомендації: «План впровадження Інтегрованої моделі» на державному та місцевому рівнях з 2018 року.

 

Людський розвиток – завдання секторальних реформ в Україні

    29 липня в рамках засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики при Науково-дослідному інституті праці і зайнятості населення МСП і НАН України  відбувся круглий стіл«Соціальний сектор як інструмент людського розвитку».

Засідання проходило за підтримки UNICEF в рамках дослідження «Аналіз реформування соціального сектору в Україні», що виконувало Бюро соціальних та політичних розробок. В зустрічі взяли участь представники провідних наукових інституцій, зокрема, Науково-дослідного інституту демографії імені та соціальних досліджень імені В. Птухи НАН України, Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» та НДІ ПЗН Мінсоцполітики та НАН України, представники міністерств, а також низка міжнародних та вітчизняних неурядових організацій, що працюють в соціальному секторі.

    Як зазначила Голова Координаційно-експертної ради (КЕР), Керівник Міжнародного благодійного фонду«Карітас України» Дзвеніслава Чайківська, КЕР вже 3 роки об’єднує фахівців, які працюють в соціальному секторі та займаються питаннями його розвитку. За цей період будо розроблено низку нормативно-правових документів, разом з представниками профільних міністерств та міжнародних організацій вироблено спільне бачення з найгостріших проблем соціального захисту, визначено найпріорітетніші кроки на шляху його реформування.

    Заступник Директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту праці та зайнятості населення Леонід Ільчук зазначив, що експертний майданчик для вироблення спільного бачення, яким є КЕР, показав свою ефективність та знову збирає експертів для обговорення нових підходів до розвитку соціального сектору, зокрема і як інструменту забезпечення людського розвитку.

    Секретар КЕР, керівник експертної групи, що проводила дослідження, Ігор Камінник представив два звіти – «Аналіз зацікавлених сторін (соціального сектору)» та «Аналіз нормативно-правових та стратегічних документів у сфері реформи соціального сектору».

«Нашою метою, – відзначив він, – було проведення роботи для з’ясування хто реформує соціальну сферу, якими принципами та візіями вони керуються, та врешті – яким вони бачать результат своїх реформ. З іншого боку, ми хотіли проаналізувати – а якими власне законами, підзаконними актами тощо регулюється соціальний сектор зараз, які проблеми є з нормативним регулюванням та що робити для їх подолання».

    Аналіз зацікавлених сторін дозволив унаочнити кілька нагальних проблем, реформування соціального сектору. Перша проблема – різні тлумачення терміну «соціальний сектор» та низька координація дій різних зацікавлених сторін. На жаль, зараз в Україні, процес реформування ведеться кількома незалежними один від одного інституціями, кожна з яких має власне, відмінне від інших, бачення майбутнього соціального сектору. Це в свою чергу призводить до появи різноманітних нормативно-правових актів та навіть законів, що протирічать один одному. Така нескоординованість головних реформаторів є однією з найвагоміших перепон, що  веде до безпосереднього  гальмування самої реформи.

    Друга проблема – відсутність спільної ідеологічної платформи у реформаторських груп. Під час моніторингу було виявлено, що дуже часто громадські організації та ініціативи, що фінансуються донорськими структурами, змушені адаптувати свою проектну роботу під вимоги того чи іншого донора. Як наслідок – ідеологія донора, який спорадично розуміється на українському контексті, знаходить своє пряме відображення на розроблених за його фінансової підтримки законах.

    Третя проблема полягає у формалізмі, що призводить до «звітування розробленими законопроектами». Та чи інша громадська організація, чи урядова інституція отримує фінансування та, щоб його виправдати, розробляє нормативно-правові документи, що пізніше не будуть виконуватися. Поступово це перетворює нормативну базу на надзвичайно громіздку та протирічливу структуру.

На підставі опитування, експерти розробили модель соціального сектору як інструменту людського розвитку, відповідно  з доповіддю UNDP 2015 року «Праця в ім’я людського розвитку». Соціальний сектор складається з трьох базових компонентів: Тривалість життя і здоров’я; Знання; Гідний рівень життя.

Ці компоненти взаємопов’язані. Неможливо забезпечити тривалість життя без забезпечення гідного рівня життя, а гідний рівень життя без відповідних знаннь. Тому діяльність реформаторів, які зосереджуються лише на «вузькому клаптику реформування», призводить до погіршення ситуації з людським розвитком.

    В ході дискусії, учасники круглого столу дійшли висновку, що реформа соціальної сфери має відбутися на основі концепції людського розвитку. Учасники також наголосили на необхідності створити спільну координаційну платформу, яка об’єднає основних гравців соціального сектору. Така платформа, на думку Артура Айвазова, голови сектору соціальної політики UNICEF Україна, потребуватиме спільної засадничої бази, що дозволить розробити узгоджений проект системної реформи соціального сектору. В основу такої плаформи буде покладено роботу та досвід КЕР, на базі якої будуть розроблені відповідні моделі та інструментарії, які потім будуть технологічно відпрацьовані у регіонах в якості пілотів. В подальшоу, найбільш успішні будуть впровадженні і закріпленні на рівні нормативно-правових актів для їх екстраполяції на національному рівні. Учасники відзначили, що широке залучення провідних наукових інституцій, вкрай необхідно для побудови збалансованого плану змін, забезпечення їх технологічної відпрацювання та переводу у «традиційну діяльність».

За результатами круглого столу, було вирішено за підтримки UNICEF та Карітас України переформатувати діяльність Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики для забезпечення активної участі наукових інституцій та оперативного впровадження та адвокатування напрацьованих технологій та документів.

Аналіз нормативно-правових та стратегічних документів у сфері

Аналіз процесів реформування соціального сектору в Україні

 

Реформування системи надання соціальних послуг в умовах децентралізації: чи є перспективи?

    Система надання соціальних послуг в Україні стає важливим інструментом забезпечення соціальної безпеки держави в умовах тотального реформування інститутів державного управління та децентралізації. Враховуючи, що поняття «соціальні послуги» використовується при обговоренні переходу від бюджетного фінансування установ до фінансування послуг, здійснення соціальної роботи з різними соціальними групами, які знаходяться в складних життєвих обставинах та подоланні бідності, ефективність реформування системи надання соціальних послуг залежить від того, як розуміють реформатори сутність і зміст реформ. Обговоренню проблем реформування системи надання соціальних послуг було присвячено засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення (НДІ ПЗН) МСП та НАНУ, яке пройшло 3 червня 2016 року в приміщенні НДІ ПЗН.

    В засіданні прийняли участь представник сектору з питань соціальної політики ЮНІСЕФ, фахівці НДІ ПЗН, експерти недержавних організацій. Експерти Бюро соціальних та політичних розробок презентували історію реформування системи надання соціальних послуг, успіхи та проблеми реформування вз врахуванням умов децентралізації. Під час презентації було зазначено, що реформування соціальних послуг згадувалось у 1994 році у Постанові ВРУ «Про доповідь Президента України «Шляхом радикальних економічних реформ. Про основні засади економічної та соціальної політики». Але, системно  розпочалось з 2001 року завдяки «Стратегії подолання бідності», в якій визначені основні напрями реформи, які впродовж подальших 15 років залишаються пріоритетними для цієї сфери, а саме:

– поглиблення адресності державної соціальної допомоги;

– заміна окремих пільг на соціальні послуги;

– перехід від бюджетного фінансування відповідних державних установ до програмного фінансування на конкурсних засадах громадських організацій, які надаватимуть такі послуги;

– передача органам місцевого самоврядування повноважень щодо планування, фінансування та організації надання соціальних послуг.

    У 2003 році Верховна Рада України прийняла Закон України «Про соціальні послуги», який повинен був стати базовим для розвитку системи надання соціальних послуг, але всі зазначенні питання цей закон не вирішив. Далі була «Концепція реформування системи соціальних послуг», яку схвалили у 2007 році, і яка діяла до 2012. У «Стратегії реформування системи надання соціальних послуг», яка скасувала Концепцію і була затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 р. № 556-р, зазначено, що Концепція реформування системи соціальних послуг, реалізована не в повному обсязі внаслідок відсутності законодавчого регулювання питань, зокрема, щодо формування соціального замовлення, визначення потреб адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах, їх видах та обсягах, планування та надання соціальних послуг з урахуванням визначених потреб і запровадження стандартизації зазначених послуг. Таким чином з 2001 по 2012 роки система надання соціальних послуг практично не запрацювала.

    13 березня 2013 року Розпорядженням КМУ було затверджено «План заходів на 2013-2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг», дія якого закінчується в цьому році. Що цікаво, в проекті «Стратегії розвитку соціальних послуг до 2022 року», також планується:

– поглиблення адресності державної соціальної допомоги;

– перехід від бюджетного фінансування відповідних державних установ до програмного фінансування на конкурсних засадах громадських організацій, які надаватимуть такі послуги;

– передача органам місцевого самоврядування повноважень щодо планування, фінансування та організації надання соціальних послуг.

    15 років активного реформування призвели до того, що основними напрямами реформи залишаються напрями, аналогічні тим, що були у 2001 році. Як зазначили учасники зустрічі, важливою проблемою системи надання соціальних послуг є фінансові механізми та протиріччя в нормативно-правових документах, в ЗУ «Про соціальні послуги», в різних стратегічних документах та в підзаконних актах.

    Наприклад, за всі роки реформ, бюджетне фінансування здійснюється лише для закладів, а не для послуг. Також слід зазначити неефективність «передових» форм фінансування соціальних послуг, таких як «соціальне замовлення» чи «гроші ходять за дитиною (клієнтом)». Неефективність соціального замовлення, наприклад, яке є реформаторською мрією вже 15 років, ілюструється кількістю бюджетних коштів, які виділялись на цей механізм. Відповідно до звіту КМУ у 2015 році у Запорізькій, Миколаївській та Хмельницькій областях здійснено закупівлю соціальних послуг на загальну суму понад 250 тис. грн. При тому, що на фінансування діяльності НУО для вирішення соціальних проблем, тільки в Одесі, виділено 850 тис. грн. Значні суми виділені і в інших містах. Обсяги державної підтримки громадських об’єднань у 2015 році: «Фінансова підтримка громадських організацій інвалідів та ветерані» 71 134,1 тис. грн; «Фінансова підтримка громадських організацій фізкультурно-спортивного спрямування» 31 845,7 тис. грн; «Здійснення заходів державної політики з питань молоді та державна підтримка молодіжних та дитячих громадських організацій» 12 777,0 тис. грн.

    «Гроші ходять за дитиною (клієнтом)» взагалі зводиться до додаткової субвенції на дітей, які потрапляють в прийомні родини і взагалі не пов’язано зі зменшенням фінансування інтернатних установ, з яких дітей вилучають. Нагромадження величезної кількості нормативно-правових актів, що різним чином регламентують надання соціальних послуг, витворює кілька «паралельних» систем соціальних послуг. Ці «паралельні» системи часто навіть не кореспондуються між собою. Важливою характеристикою реформування системи надання соціальних послуг є звітування не реформами, а формальними нормативно-правовими документами.

    Наприклад, у «Звіті про хід і результати виконання програми діяльності КМУ у 2015 році», зазначнено, що: «Впроваджено  реформу системи соціальних послуг». Вся «впроваджена реформа» стосується великих об’ємів нормативно-правових документіва саме: нової редакції Закону України «Про соціальні послуги» (реєстраційний номер 31430), 16 проектів державних стандартів соціальних послуг, з них 12 затверджено наказами Мінсоцполітики та «ефективного» соціального замовлення у Запорізькій, Миколаївській та Хмельницькій областях, де як зазначалось вище, здійснено закупівлю соціальних послуг на загальну суму понад 250 тис. гривень (у 2014 році соціальне замовлення проведено у Хмельницькій області на загальну суму 95 тис. гривень).Окремо учасники засідання торкнулися проблеми стандартизації соціальних послуг. Учасники зазначили, що відповідно до «Порядку розроблення державного стандарту соціальної послуги», стандарти застосовуються для: організації надання соціальних послуг; оцінки, моніторингу та контролю за якістю соціальної послуги; визначення тарифу платної соціальної послуги. Але, фінансове використання стандартів соціальних послуг для визначення вартості соціальної послуги є проблемним питанням. Навіть з урахуванням «Методичних рекомендацій розрахунку вартості соціальної послуги», в яких термін «державний стандарт соціальної послуги» використовується лише один раз: «продукти харчування, що закуповуються для організації харчування одержувачів, якщо це передбачено державними стандартами соціальних послуг». При цьому, п. 3 Методичних рекомендацій визначає, що розрахунки вартості соціальних послуг доцільно застосовувати при соціальному замовленні соціальних послуг, «ефективність» якого учасники засідання неодноразово зазначали.

Проблемою фінансового компонента стандарту також є те, що вся система фінансування орієнтована на заклади та заходи. Тож стандарти навряд чи допоможуть просуванню фінансових механізмів роздержавлення і деінстітуціоналізації. Важливим питанням для обговорення стало розвиток системи надання соціальних послуг в умовах децентралізації. Було зазначено перелік проблем впровадження системи надання соціальних послуг на місцевому рівні, наприклад:

– занадто складана система цільових груп та зобов’язань держави заважає місцевій владі визначати пріоритети фінансування в сфері соціальних послуг;

– відмова у фінансування адміністраторів соціальних послуг з боку громад та фінансування лише соціальних працівників, які безпосередньо працюють з населенням.

– скорочення закладів та введення соціальних працівників до складу виконкомів.

Також, важливою проблемою постає координація між реформами децентралізації та зусиллями Міністерства соціальної політики з впровадженням системи надання соціальних послуг. Наприклад, у «Плані дій КМУ на 2016 рік» в п. 149. Передбачається проведення секторальної децентралізації у сфері надання послуг, що передбачає затвердження соціальних нормативів за кожним із делегованих державою місцевому самоврядуванню повноважень у розрахунку на середньостатистичну адміністративно-територіальну одиницю, визначивши мінімальне і максимальне значення таких нормативів залежно від обсягів фінансових ресурсів. В той же час, п. 196, передбачає підвищення ефективності державного регулювання розвитку сектору соціальних послуг, який здійснюється супроводженням проекту Закону України «Про соціальні послуги» (реєстраційний номер 3143) у Верховній Раді України, розробленням та затвердженням п’яти державних стандартів надання соціальних послуг та розробленням проекту акту Кабінету Міністрів України щодо схвалення «Стратегії розвитку системи надання соціальних послуг до 2022 року. Яким чином децентралізація сфери послуг з п.149, кореспондується з реформою системи надання соціальних послуг з п. 196, залишається відкритим, особливо з урахуванням того, що в «Методичних рекомендаціях щодо виконання власних (самоврядних) повноважень об’єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення», затверджених Наказом МСП від 19.01.2016, в додатку 2 «Орієнтовний перелік послуг із соціальної підтримки населення, що надаються відповідними структурними підрозділами районних державних адміністрацій», зазначено ще 84 послуги.

Підсумовуючи результати обговорення, учасники дійшли висновку, що розробка нових нормативно-правових документів лише спричиняє ще більші труднощі в сфері надання соціальних послуг. Відсутність координації між різними стратегічними нормативно-правовими документами, приводить до реформ на папері, з подальшим поглибленням соціальної кризи серед населення. Учасники зазначили необхідність координації зусиль донорів та недержавних організацій з офісами реформ, які забезпечують процеси децентралізації, та узгодження різних напрямів реформування соціального сектору, як на державному, так і на місцевому рівнях.

 

Обговорення Проекту Стратегії розвитку системи соціальних послуг в Україні на період до 2022 року

    21 квітня 2016 року, 14 годині, за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна 4 (Готель Русь) відбулося чергове засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики Науково-дослідного Інституту праці і зайнятості населення Мінсоцполітики і НАН України. Захід здійснювався за підтримки ЮНІСЕФ. Метою засідання було внесення змін та доповнень до проекту Стратегії розвитку системи соціальних послуг в Україні на період до 2022 року. Для обговорення виносилися наступні питання: обґрунтування необхідності нової Стратегії розвитку системи надання соціальних послуг; соціальні послуги та впровадження нових технологій надання соціальних послуг в умовах децентралізації; соціальні послуги в нормативно-правових документах, що регламентують проведення реформ та стратегіях.

    В засіданні КЕР взяли участь представники Мінсоцполітики, наукових Інститутів, громадських організацій. Від НДІ ПЗН Мінсоцполітики і НАН України активну участь в роботі засідання взяли: заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук, завідувач відділу з проблем соціальних послуг Інституту Олена Давидюк.

фото 4

     Начальник Управління  у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг Мінсоцполітики України О. Суліма проінформувала учасників засідання про те, що Стратегія розвитку системи соціальних послуг в Україні на період до    2022 року (далі – Стратегія) визначає стратегічні напрями, мету та основні завдання, на виконання яких має бути спрямована реалізація державної політики у сфері надання соціальних послуг в Україні. Розроблення Стратегії зумовлено необхідністю розвитку умов для підтримки сприятливого життєвого середовища та забезпечення розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, шляхом підвищення якості соціальних послуг та конкурентоспроможності суб’єктів, що надають  соціальні послуги, в умовах проведення структурних реформ, зокрема реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, охорони здоров’я, освіти, оптимізації системи грошових допомог (соціальних виплат, пільг, субсидій тощо). Стратегія відповідає пріоритетам державної політики, визначеним  Стратегією сталого розвитку «Україна-2020», затвердженої Указом Президента України від 12.01.2015 № 5/2015, Національною стратегією у сфері прав людини, затвердженою Указом Президента України від 25.08.2015 № 501/2015, Законом України «Про соціальні послуги», Угодою про Коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна», Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 213-р, Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 385, Стратегією подолання бідності, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України  від 16.03.2016 № 161-р.

фото 2

    Аналізуючи ситуацію з соціальними послугами О. Суліма зазначила, що в останні роки було зроблено певні кроки стосовно запровадження системної реформи у сфері надання соціальних послуг. Затверджено Стратегію реформування системи надання соціальних послуг та План заходів на 2013-2016 роки щодо її реалізації.  В рамках реалізації цих документів забезпечено правове регулювання формування системи соціальних послуг, діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги, всіх форм власності, зокрема:

– розроблено, з урахуванням європейського досвіду, проект нової редакції Закону України «Про соціальні послуги» та внесено зміни до законів України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні» тощо;

– прийнято низку актів, у тому числі Кабінету Міністрів України, щодо визначення критеріїв діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги; переліку соціальних послуг, що надаються особам, які перебувають у складних життєвих обставинах; здійснення соціального замовлення за рахунок бюджетних коштів; визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах; моніторингу та оцінки якості надання соціальних послуг тощо;

– запроваджено стандартизацію соціальних послуг, зокрема, затверджено 14 державних стандартів соціальних послуг;

– здійснено децентралізацію фінансування установ та закладів, що надають соціальні послуги.

фото 3

    Секретар КЕР Ігор Камінник зазначив, що Проект Стратегії повинен носити загальний характер, а не викремлювати різні соціальні групи, а в плані реалізації Стратегії можна прописати і певні цільові групи. Представники Інституту демографії та  соціальних досліджень імені В.М. Птухи НАН України Олена Макарова та Володимир Соріогло, зупинилися на необхідності уточнення в Проекті Стратегії напрямів інформаційного забезпечення та моніторингу виконання Стратегії.

  Своїми думками відносно структури та змісту Проекту поділилися: Начальник відділу профілактики соціального сирітства Мінсоцполітики України Ірина Пінчук, представники Департаменту у справах дітей  та усиновлення Мінсоцполітики України,  Департаменту сімейної, гендерної політики та протидії торгівлі людьми Мінсоцполітики. Корисні пропозиції щодо змісту Проекту надали  представники громадських організацій. Так, заступник директора з реалізації програм Проекту Партнерство кожній дитині Зінаїда Кияниця запропонувала власне бачення структури Проекту Стратегії. Світлана Толстоухова керівник Всеукраїнської громадської організації «Ліга соціальних робітників України» надала конкретні і змістовні пропозиції щодо доопрацювання Проекту Стратегії, які робоча група взяла на доопрацювання.

На засіданні КЕР прийнято рішення щодо подальшого опрацювання Проекту Стратегії із врахуванням наданих пропозицій Департаментів Мінсоцполітики, наукових установ, громадських організацій.

 

 

 

Список членів КЕР Інституту ПЗН Мінсоцполітики і НАН України

Список

членів Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення Мінсоцполітики і НАН України

Дзвеніслава Чайківська

Голова Ради

МБФ «Карітас України»

Ігор Камінник

Секретар Ради

ГО «Бюро соціальних та політичних розробок»

Владислав Лашко

ЮНІСЕФ

Олена Нечосіна

Експерт з питань децентралізації та роздержавлення соціальної сфери

Ольга Цвілій

Експерт з питань реформування системи надання соціальних послуг

Олена Барбарова

Експерт з питань розвитку громадянського суспільства

Михаїл Берлін

Асоціація безпеки дорожнього руху

Ростислав Дзундза

Платформа громадянського суспільства Україна-ЄС

Оксана Суліма

Міністерство соціальної політики України

Олег Вернік

Профспілка “Захист праці”

Леонід Ільчук

Науково-дослідний інститут праці та зайнятості населення Міністерства соціальної політики та НАН України

Ілона Єлєнева

Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я

Андрій Ферт

Бюро соціальних та політичних розробок

 

Спільне засідання КЕР з питань соціальної політики

Порядок денний СПІЛьНОГО засідання

Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення МСП і НАН України та 13 групи Національної платформи громадянського суспільства Україна-ЄС

Дата проведення 28 серпня 2015 року.

Місце проведення: м. Київ, вул. Івана Франко 15/б перший поверх

Час проведення: 10.30-13.30

Мета: Обговорення стратегічнтх напрямів реформування соціального діалогу в рамках реалізації Угоди Україна-ЄС. Розвиток соціального інвестування в рамках внесення змін до ЗУ «Про державно-приватне партнерство».

 Теми для обговорення:

Питання, що виносяться на обговорення:

  1. Обговорення плану роботи КЕР на 2015 рік
  2. Узагальнення підсумків роботи року реалізації Угоди Україна-ЄС щодо соціального діалогу (шо зроблено, подальший шлях та що потрібно робити)
  3. Соціальне інвестування в Україні: спільні дії громади.
  4. Обговорення змін до ЗУ «Про державне-приватне партнерство».

4.Різне.

 

Час Зміст Коментарі
10:30 – 10:45 Реєстрація
10:45 – 11:00 Привітання
11-00-11.15 Інформація щодо плану роботи КЕР на 2015 р. Леонід Ільчук. Заступник директора Інституту з наукової роботи
11.15 – 11:45 Звіт 13-й групи щодо впровадження Угоди Україна-ЄС в сфері соціального діалогу та соціальної політики Дзундза Ростислав

Координатор 13-й групи НП ГО Україна-ЄС

Камінник Ігор

Секретар Координаційно-експертної ради

11:45 – 12:30 Соціальне інвестування: необхідність для громади Камінник Ігор

Секретар Координаційно-експертної ради

12:30 – 13:00 Обговорення змін до ЗУ «Про державне-приватне партнерство» Стефанова Оксана

Консультант Мінсоцполітики

13:00 – 13:30 Обговорення пропозицій щодо подальших дій.

Підведення підсумків

 Роздаткові матеріали: Проект плану роботи КЕР на 2015 рік; Звіт 13-й групи щодо першого року реалізації Угоди Україна-ЄС; Проект ЗУ «Про державне-приватне партнерство» (пояснювальна записка, порівняльна таблиця); Звіт з реалізації проекту Моніторинг інтегрованих систем надання соціальних послуг в Вірменії та Україні

Виберіть мову:

Усі сторінки сайту